Теоретико-методологічне обґрунтування важливості народних рухливих ігор для дітей молодшого шкільного віку

Хлопці і дівчата хороводом повертаються туди, де починали свято. Співи та ігри продовжуються аж до вечора.

Розділ 3

Дослідження впливу національних рухливих ігор на морфофункціональні можливості та рухову

підготовленість дітей молодшого шкільного вікуДослідженням встановлено зміни показників фізичного розвитку молодших школярів, які відбувались різними темпами. Збільшення антропометричних даних відбулося у всіх класах. Так, у показниках довжини тіла не спостерігається вірогідність різниці (Р>0,05), хоча прослідковується тенденція до покращання результатів росту в сторону експериментальних груп. В експериментальних групах хлопчики 1 класу підросли на 5,3 см, 2 класу - на 4,3 см, 3 класу - на 4,5 см; дівчатка: 1 класу - на 5 см, 2 класу - на 4,5 см, 3 класу - на 4,7 см. Відповідно в контрольних групах у хлопчиків: 4,7 см, 4,1 см, 4,2 см; дівчатка: 4,3 см, 4 см, 4,2 см.

Математичний аналіз показників маси тіла в експериментальних і контрольних групах виявив вірогідну різницю її у хлопчиків (Р < 0,05) та у дівчаток (Р < 0,01) З класу на користь експериментальних груп. У хлопчиків експериментальних груп маса тіла збільшилась у 1 класі на 2,7 кг, у 2 класі - на 2,4 кг, у 3 класі - на 3,3 кг; у дівчаток: 1 класу - на 2,6 кг, 2 класу - на 2,5 кг, 3 класу — на 3,3 кг. В контрольних групах у хлопчиків: 2,3 кг, 2 кг, 2,5 кг; у дівчаток: 2,2 кг, 2,2 кг, 2, 5 кг.

Приріст обводу грудної клітки, яка спостерігається між експериментальними і контрольними групами, говорить про вірогідність різниці показників у хлопчиків 2-3 та у дівчаток 3 класу (Р < 0,05). Показники експериментальних груп у хлопчиків виросли: у 1 класі - на 1,8 см, у 2 - на 2,2 см, у 3 - на 2,3 см; у дівчаток: у 1-2 класах - на 1,7 см, у 3 -на 2,7 см. В контрольних групах у хлопчиків: 1,4 см, 1,6 см, 1,8 см; у дівчаток: 1,4 см, 1,2 см, 2,1 см.

Результати показників довжини тіла у 1-3 класах, маси тіла у дівчаток 1-2 класів та обводу грудної клітки у 1 і у дівчаток 2 класу вищі в експериментальних групах, ніж у контрольних і наближені до вірогідності різниці.

Проведене на початку експерименту дослідження фізичної працездатності показало, що у молодших школярів показники ЧСС у більшості дітей (71,4%) вищі або наближені до критичних меж вікової норми.

За період експерименту ЧСС у стані спокою в експериментальних групах у порівнянні з контрольними значно зменшилась (Р < 0,05) і становила 77,2-85,8 уд/хв. Аналіз функціонального стану серцево-судинної системи показав нам, що величини показників фізичної працездатності стали наближеними до середніх величин.

Показники ЖЄЛ значно підвищилися в експериментальних групах порівняно з контрольними. Особливо це прослідковується у хлопчиків 2 (Р < 0,001) та у хлопчиків (Р < 0,005) і у дівчаток (Р < 0,01) 3 класів.

Отже, зміни основних антропометричних та функціональних показників відбувались у всіх групах в сторону збільшення. Більший зріст показників виявлено в експериментальних групах.

Дослідження м'язової сили на різних етапах онтогенезу дозволяє прослідкувати за формуванням функціональної системи нервово-м'язового апарату дітей. Нами досліджувалась сила згиначів правої і лівої кисті методом динамометрії. Отримавши в кінці експерименту результати обох верхніх кінцівок, ми не спостерігали зміни між експериментальними і контрольними групами (Р > 0,5). Порівняльний аналіз вікової динаміки показників правої і лівої руки показав рівномірне зростання правосторонньої переваги у хлопчиків 1 та у дівчаток 1-3 класів (0,35-0,45 кг). У хлопчиків 2-3 класів річна різниця між кистями рук збільшується в три рази, що становить 1,05 кг на користь сильнішої руки.

Результати аналізу частоти рухів верхніх і нижніх кінцівок у всіх класах експериментальних груп значно підвищилися порівняно з контрольними групами. Про зростання частоти рухів свідчить вірогідність різниці показників на користь експериментальних груп. А саме: частота рухів верхніх кінцівок — Р< 0,05-0,005; нижніх — Р< 0,05-0,001. Порівняльна динаміка показників середніх величин показує не однакове зростання швидкості верхніх і нижніх кінцівок. Так, зріст показників верхніх кінцівок у 1-2 класах збільшується нерівномірно, а в 3 - починає знижуватись. Тоді як приріст результатів частоти рухів нижніх кінцівок поступово зростає.

При дослідженні статичної витривалості встановлено збільшення показників у всіх класах експериментальних груп порівняно з контрольними (Р < 0,05-0,005). Динаміка річного приросту статичної витривалості помітно зростає у хлопчиків з 2, а у дівчаток з 3 класу. Внаслідок зростання показників витривалості організм дитини поступово адаптується до втомлення, набуває здатності виконувати рухи тривалий час і швидше відновлювати фізичну та розумову працездатність.Вірогідність різниці показників також виявлена в метанні тенісного м'яча у горизонтальну ціль (Р < 0,05-0,001) та у стрибку на місці з поворотом в градусах (Р < 0,05-0,01). Порівняльний аналіз динаміки розвитку спритності показав нам, що зріст показників у метанні м'яча в горизонтальну ціль (36,7%) випрій порівняно з результатами стрибка з поворотом в градусах (8,1%). Це пояснюється складністю координаційного руху. При виконанні стрибка з поворотом, головним чином, задіяні всі суглоби і м'язові ланки тіла. А при метанні, в основному, в роботу включається плечовий пояс. Отже, розвиток просторових переміщень у суглобах більш прогресує, коли в роботі бере участь менша кількість суглобів і м'язових ланок.