Теоретико-методологічне обґрунтування важливості народних рухливих ігор для дітей молодшого шкільного віку

- Де ти, Кицько, ходила?

- У млині сиділа.

- Що там, Кицько, робила?

- Житечко молола.

- Що там, Кицько, заробила?

- Шапочку дукатів.

- Що ти, Кицько, купила?

- Бубликів багато.

- З ким бублики поїла?

- З гостями у свято - няв, няв.

Кицька входить весела у коло й відповідає на запитання, що їй дає гурт, Ілюструючи свої відповіді рухами та жестикуляцією.

Квочка

У цю народну гру діти завжди любили гратися на провесні, тільки-но квочку з курчатами випускають на двір. Забивають у землю кілочок, прив'язують до нього мотузок; по вибору хтось із дітей стає за квочку і, взявшись за кінець мотузки, рухається по колу під приспів:

Ходить квочка коло кілочка,

Водить діток, дрібних квіток,

Діти-квіти "Квок!".

Після цих слів всі учасники гри розбігаються хто куди, а квочка, квочкаючи, ловить їх, та збирає до купи.

Хто швидше займе стільчик

Дітей ділять на 2 групи. Ті, що сидять на стільчиках у колі, тримають у правій руці хусточку або стрічку. За кожним стільчиком стоїть дитина з другої групи.

Музика А. Діти, які сидять на стільчиках, розмахують хусточками. Діти з другої групи ідуть високим кроком навколо своїх стільчиків.

Музика Б. Всі діти танцюють у колі. Із закінченням музики - швидко сідають н стільчик. Хто не встиг зайняти місце, стає за стільчиком. Гра починається з самого початку.

Льон

Всі стають в коло, а одна дитина з гурту стає в середині й показує, присідаючи, що треба робити (виконує різні рухи), як тільки хор проспіває до кінця пісеньку. Всі повинні робити те, що покаже той, хто ходить всередині.