Фінансова система

Усі централізовані та децентралізовані фонди на сьогодні концентрують у своєму розпорядженні майже чверть усіх фі¬нансових ресурсів держави. Кошти означених фондів витрача¬ються, як правило, на соціальні потреби, вони допомагають насамперед підтримувати життєвий рівень значної частини на¬селення, які закінчили свою трудову діяльність за віком, у зв"язку з втратою працездатності або безробіттям. Ці фонди сприяють локалізації-негативних соціальних виявів у суспіль¬стві, допомагають певним громадянам здійснити перекваліфі¬кацію тощо.

Приміром, Фонд конверсії та Державний інноваційний фонд впливають на розвиток економіки завдяки фінансуван¬ню інноваційних проектів, створенню нових виробництв і тех¬нологій, форм організації господарської діяльності. Тому акту¬альними є питання наукового обгрунтування обсягу та цільового призначення фондів, а також контролю за цільовим використанням їхніх коштів.

Підсистема "Державний кредит" покликана мобілізувати фінансові ресурси для фінансування витрат із бюджету, які не відшкодовуються його доходами. Назва "Державний кредит" не зовсім відповідає своїй суті. Тут точнішою була б назва "Державний борг".

Державний борг буває зовнішній і внутрішній. Усі кошти як у межах держави, так і за зовнішніми запозиченнями, як правило, спрямовуються на покриття дефіциту бюджету. Мо¬білізація коштів через державний кредит дає змогу впливати на інфляційні процеси в державі в бік їхнього зменшення.

На сьогодні ця підсистема не розвинена і, як правило, втілена в двох формах: вкладів населення в Ощадному та ін¬ших банках, а також продажу державних боргових зобов'я¬зань. Із розвитком фондового ринку перерозподіл фінансо¬вих ресурсів, що здійснюється за допомогою згаданої підсистеми, зростатиме і в абсолютних, і у відносних розмі¬рах. Це досягатиметься за рахунок збільшення продажу дер¬жавних цінних паперів як фізичним, так і юридичним осо¬бам. У 1995 році започатковано проведення аукціонів із продажу державних цінних паперів. Ця діяльність держави на фондовому ринку триватиме. Зростатимуть також і вкла¬ди населення в банках. Про це свідчить динаміка щодо збільшення обсягів банківських депозитів останніми роками. Так, на і січня 2000 року грошові заощадження населення становили 126 млрд. гривень. Деякі зміни сталися в структу¬рі заощаджень - готівка зменшилася з 82,6 до 80,5%, а за¬лишки їхніх вкладів в Ощадному та комерційних банках під¬вищилися з 17,3 до 19,5%.

Для успішного функціонування згаданої підсистеми треба насамперед законодавче закріпити гарантії держави щодо по¬вернення коштів громадян і збереження їх від знецінення. За¬коном "Про державний внутрішній борг" передбачені лише перші кроки у напрямку вирішення цього питання.

Важливу роль у фінансовій системі повинна відігравати підсистема "Страхові та резервні фонди". Реформування економіки передбачає виникнення великої кількості госпо¬дарських суб'єктів, зацікавлених у забезпеченні захисту своєї підприємницької діяльності, майна та доходів від різ¬них негативних наслідків і непередбачених ситуацій. Саме в цей час повинна набути значного розвитку страхова спра¬ва і насамперед ті види страхування, які майже не розвива¬лися раніше.

Наприкінці 1999 року в Україні налічувалося 700 страхових організацій, яким було видано ліцензії на здійснення страхо¬вої діяльності. Як відомо, створення страхових організацій від¬бувається у формі господарських товариств переважно закри¬того типу. Становище у страхуванні дає підставу для висновку, що тут слід вжити рішучих заходів щодо його розвитку та пе¬ретворення в надійний інструмент ринкових відносин.

Нині потрібна науково обгрунтована концепція розвитку страхової справи у напрямках:

- створення правового поля для забезпечення ефективно¬го функціонування ринку страхових послуг, регулювання страхової діяльності та дотримання прав і зобов'язань усіх сторін, що беруть участь у страхуванні;

- визначення форм і напрямків страхової діяльності, які найточніше відповідають сучасному стану в економіці та по¬требам як страховиків і страхувальників, так і держави;

- обгрунтування засобів та форм державного контролю і ре¬гулювання страхового ринку, включення страхування до переліку важливих фінансових інструментів регулювання економіки;