Фінансова система

Це насамперед прийняття Закону про бюджетну систему України. Можна без перебільшення вважати цей закон одним з найпрогресивніших у Європі. Його справедливо називають ще фінансовою конституцією держави. Цей закон закріпив фундаментальні засади організації державних фінансів. Ним визначено ланки зведеного бюджету, чітко окреслено призна¬чення та роль кожної з них. У цьому законі наведено перелік прав і обов'язків різних гілок влади щодо бюджету, виписана послідовність бюджетного процесу, визначено низку доходів і витрат кожного з бюджетів. Проте це хоч і значний, однак ли¬ше перший крок у процесі реформування системи бюджетів держави. На своє вирішення чекають такі важливі питання, як:

- розширення дохідної частини бюджетів за рахунок збільшення прямих і скорочення непрямих податків;

- здійснення заходів щодо економії державних коштів, скорочення бюджетних видатків, удосконалення форм і методів їх фінансування;

- вжиття заходів щодо скорочення бюджетних дотацій і субсидій, переходу до надання фінансової допомоги безпо¬середньо споживачам;

- раціоналізація мережі науково-дослідних і соціально-культурних закладів, що утримуються за рахунок держави, роз¬ширення їх фінансування за рахунок позабюджетних джерел;

- визначення оптимального обсягу бюджетних коштів, що спрямовуються на фінансування капітальних вкладень шляхом визначення підприємств, які в умовах ринку не можуть за¬безпечити розширене відтворення; А

- відносне скорочення бюджетних видатків на оборону та управління завдяки втіленню принципу розумної достат¬ності щодо чисельності та структури Збройних сил, а також раціональної побудови й використання апарату державних владних структур.

Важливою умовою успішного функціонування бюджетної системи має стати поглиблення реформи бюджетних взаємо¬відносин між центральними та регіональними рівнями влади

на основі розмежування відповідальності за розв язання еконо¬мічних і соціальних проблем країни та окремих адміністратив¬но-територіальних утворень шляхом відповідного розподілу державних видатків і доходів.

Для реалізації цього положення буде визначено розмір га¬рантованого рівня витрат на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних утворень. Забезпечення тако¬го рівня мас здійснюватися з урахуванням сукупності відносин щодо розподілу й використання фінансових ресурсів, що ство¬рюються на відповідній території, та перерозподільчих міжре¬гіональних процесів.

Потребує також удосконалення дохідна частина бюджетів. Загальний рівень оподаткування, розміри ставок податків, їхня кількість і база оподаткування повинні набути стабіль¬ності. Загалом, система оподаткування має забезпечити опти-мізацію структури розподілу та перерозподілу валового внут¬рішнього продукту через бюджет у межах 45-47% від ВВП.

Дохідна частина бюджету повинна набути стабільності й забезпечити обов'язковість і рівномірність у сплаті податків усіма юридичними та фізичними особами, неприпустимість будь-яких проявів дискримінаційного ставлення до окремих платників. Удосконалення системи мобілізації доходів до бюд¬жетів потребує змін у підходах щодо надання пільг деяким платникам. Надмірна перевантаженість чинного податкового законодавства великою кількістю наданих пільг призводить до всіляких викривлень економічних умов господарювання різ¬них господарських суб'єктів і невиправданого, з економічної точки зору, перерозподілу доходів.

Нагальною щодо удосконалення чинної системи мобіліза¬ції доходів є потреба законодавчого забезпечення захисту прав платників податків, розробка норм і правил ведення обліку та форм звітності для цілей оподаткування з використанням між¬народних стандартів. Усе це повинно бути відображено у по¬датковому кодексі держави.У фінансовій системі України виникла та розвивається но¬ва підсистема, яка одержала назву "Централізовані і децентра¬лізовані фонди цільового призначення". До неї належать: Пенсійний фонд, Фонд зайнятості, Фонд конверсії, Держав¬ний інноваційний фонд, позабюджетні фонди місцевих рад та інші. Загалом в Україні нині налічується понад 350 різних по¬забюджетних фондів.