Фінансова система
У періодичній літературі фінансова система іноді ототож¬нюється-з фінансовим апаратом. Фінансовий апарат - це час¬тина фінансової системи, її, так би мовити, інфраструктура, яка здійснює управління системою.
У літературних джерелах, насамперед у періодиці, трапля¬ються сурогатні визначення на кшталт - фінансово-кредитна система, валютно-фінансова, грошово-фінансова тощо. Усе це результат поверхового розуміння складних явищ і процесів економічного життя. В економіці кожної держави самостійно існують фінансова, кредитна, грошова або валютна системи.
їхні функції різні, як різна також їхня структура і форми впли¬ву на економічні й соціальні процеси. Водночас вони діють в одному економічному просторі, мають тісну взаємодію і взаємозалежність.
2. Структура фінансової системи
Фінансова система - це сукупність окремих її ланок, що ма¬ють особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, нефінансово¬го сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогоспо-дарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, гос¬подарських структур, окремих громадян.Фінансові системи держав можуть вирізнятися за структу¬рою та функціями. Це зумовлено видами форм власності, по¬літичними орієнтирами правлячих еліт, рівнем економічного розвитку держави тощо. Нині у світі нараховується понад 20 різних моделей фінансових систем окремих держав. За наяв¬ності певних відмінностей вони мають спільну основу в пере¬ліку окремих ланок.
Структура фінансової системи може бути розглянута на прикладі фінансової системи України, її можна представити за такою схемою:
Чільне місце у фінансовій системі посідають фінанси не¬фінансового сектора економіки, тобто фінанси підприємниць¬ких структур. Вони обслуговують створення валового внутріш¬нього продукту - основного джерела фінансових ресурсів. До цієї ланки належать фінанси як виробничої, так і невиробни¬чої сфер. Фінанси виробничої сфери можуть поділятися, за¬лежно від форми власності, як на державні, акціонерні, колек¬тивні, індивідуальні, орендні, спільні тощо, так і, залежно від виду діяльності, на машинобудування, будівництво, транс¬порт, сільське господарство тощо.
До цієї ланки належать також фінанси так званої невироб¬ничої сфери, яка поділяється на фінанси освіти, охорони здо¬ров'я, культури, науки, оборони й інших підрозділів. Харак¬терною особливістю створення й використання фондів та фінансових ресурсів у цьому разі є наявність, поряд із власни¬ми джерелами, бюджетного фінансування.
У нефінансовому секторі економіки провідне місце нале¬жить підприємствам державної форми власності. З розвитком ринкових реформ питома вага підприємств недержавної фер¬ми власності зростатиме.
Державні фінанси можна визначити як сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення. За своєю структурою це дуже складна та багатопланова ланка фі¬нансової системи. Державні фінанси охоплюють: державний та місцеві бюджети; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності; державний кредит; державне особисте й майнове страхування. Провідне місце в державних фінансах належить бюджетам різних рівнів, які об'єднуються у зведеному бюджеті держави.
Зведений бюджет - це сукупність усіх бюджетів держави, що входять до бюджетної системи. Принципи побудови бюд¬жетної системи регулюються бюджетним законодавством і за¬лежать насамперед від її адміністративно-територіального по¬ділу. Взаємовідносини між різними складовими бюджетної •системи визначаються рівнем розвитку демократичних засад у державі.
Зведений бюджет України включає державний бюджет Ук¬раїни, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюдже¬ти. Державному бюджету належить центральне місце в систе¬мі державних фінансів. Він охоплює всі сфери економічно діяльності держави. За своєю сутністю бюджет характеризує фінансове становище держави. Проте бюджет - дуже складна економічна категорія, до якої не можна підходити однознач¬но, як і використовувати його показники без детального ана¬лізу структури бюджетної системи держави.
Централізовані та децентралізовані фонди України ці¬льового призначення включають Пенсійний фонд, Фонд со¬ціального страхування, Фонд сприяння зайнятості, Фонд конверсії, Валютний фонд, позабюджетні фонди місцевих органів самоврядування. Вони певною мірою доповнюють державний бюджет, проте специфіка їх полягає у тому, що ці фонди мають строго цільове призначення і на інші цілі не використовуються. По суті, перелічені фонди є новою скла¬довою державних фінансів України, яка перебуває на стадії становлення.