Визначення рейтингової оцінки діяльності банків

Система рейтингу банків включає визначення таких понять:

якість капіталу — оцінка розміру капіталу банку щодо його

достатності для захисту інтересів вкладників та підтримання пла¬тоспроможності;

якість активів — можливість забезпечення повернення ак¬тивів;

якість управління (менеджменту) — оцінка методів управ¬ління банком з погляду ефективності його діяльності, розпорядку

праці, методів контролю за дотриманням нормативних актів та чин¬ного законодавства;

дохідність — достатність доходів банку для його подальшого

розвитку;

ліквідність — можливості банку щодо виконання ним як зви¬чних, так і не передбачуваних зобов'язань.

Сукупний рейтинг банку визначається так:

за кожним із зазначених вище пунктів нараховуються бали від

1 (сильний) — до 5 (незадовільний);

бали підсумовуються і діляться на п'ять для визначення сукупної рейтингової оцінки;

сукупний рейтинг характеризує загальний фінансовий стан бан¬ку: сильний, задовільний, посередній, граничний чи незадовільний.

Приклад (дані умовні):

якість капіталу = 2 бали,

якість активів = 2 бали,

якість управління = 3 бали,

дохідність = 3 бали,

ліквідність = 1 бал.

Разом =11.

Рейтингова оцінка = — = 2,2.

Визначення рейтингової оцінки потребує округлення результату до цілих, тобто

1 — 1,4 до 1. Рейтингова оцінка сильного банку. 1,5 — 2,4 до 2. Рейтингова оцінка задовільного банку. 2,5 — 3,4 до 3. Рейтингова оцінка посереднього банку. 3,5 — 4,4 до 4. Рейтингова оцінка граничного банку. 4,5 — 5,0 до 5. Рейтингова оцінка незадовільного банку.

Банки, які за сукупним рейтингом визначені як «сильні» (1), ма¬ють такі характеристики:фінансовий стан є надійним за всіма аспектами;