Методологія економічного аналізу

3. Системність економічного аналізу.

Одним з основних напрямів сучасної науки є комплексне дослідження явищ і процесів промислових підприємств є стрижнем методології комплексного економічного аналізу. Системний підхід передбачає використання таких елементів діалектичної логіки:

об’єктивність і повнота розгляду проблем і явищ;аналіз соціально-економічних процесів у динаміці та розвитку;

вивчення явищ у взаємозв’язку і взаємозалежності;

історичний підхід до вивчення явищ.

Під системним економічним аналізом слід розуміти сукупність наукових методів і практичних прийомів розв’язання складних економічних проблем. Він базується на використанні категорій системи як єдності взаємопов’язаних елементів, які спільно діють для досягнення спільної мети.

Виробничо-економічна система, до яких належить підприємство, має такі властивості:

ієрархічність;

багатокритеріальність;

автономність;

динамічність (інерційність);

невизначеність;

само організованість;

адаптація.

Ієрархічність системи економічного аналізу не означає і не виражає ієрархію підпорядкування на підприємстві, а передбачає, що оптимізація не верхніх рівнях менеджменту регулююче впливає на локальні рівні, а оптимізація локальних рівнів визначає зону вибору параметрів дії системи (підприємства) на верхніх рівнях. Багатокритеріальність передбачає наявність багатьох шляхів досягнення мети діяльності підприємства, і для визначення найкращого варіанту її реалізації необхідно здійснити оптимізаційні розрахунки. Визначальними є виробничі і фінансово-економічні критерії. Автономність характеризується відносною самостійністю у виробі форм і методів та організації виробничо-господарської діяльності в умовах ринку. Динамічність (інерційність) функціонування підприємства полягає в тому, що при обґрунтування аналітичних результатів необхідно врахувати їх кінцеві наслідки для всієї виробничої системи і розглядати (імітувати) результативність аналітичних висновків протягом тривалого періоду. Невизначеність проявляється в тому, що вихідні дані діяльності підприємства не можна вважати однозначними. Значна частина вхідної інформації про перспективи розвитку підприємства (стійке забезпечення ресурсами, параметри виробництва і реалізації) залишається невизначеною. Це, з одного боку, робить неможливим однозначний розрахунок майбутнього стану підприємства на ринку, а з другого, - ускладнює прийняття рішень про його розвиток. Самоорганізованість і адаптація – це можливість пристосування виробничої системи до зміни ринкового середовища під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів.

Методологія системного економічного аналізу діяльності підприємства передбачає наступну послідовність реалізації окремих етапів аналітичного процесу, визначених принципами системних досліджень.

На першому етапі визначають мету, завдання та умови функціонування підприємства. Його діяльність розглядають у виробничому і фінансовому аспектах. У виробничому аспекті виділяють три елементи: ресурси виробництва, виробничий процес і результати виробництва; у фінансовому аспекті – авансування капіталу, обіг виробничого та комерційного капіталу, віддачу (дивіденди) авансового капіталу.