Методологія економічного аналізу

Ще однією ознакою економічного аналізу є діагностика та пошук резервів і можливостей їх мобілізації у поточному й перспективному періодах.

Програма і зміст економічного аналізу визначаються особливостями досліджуваного об’єкта, його цільовою орієнтацією. У загальному вигляді до змісту аналізу входять: а) визначення мети аналізу; б) виявлення й узгодження цілей та завдань аналізу, строків виконання, кола спеціалістів-аналітиків; в) оцінка ситуації, що склалася, вивчення причинно-наслідкових зв’язків об’єкта, ступенів і напрямів впливу окремих факторів, оцінка основних економічних показників функціонування об’єкта; г) вивчення умов, які позитивно і негативно впливають на кінцеві та проміжні результати, пошук варіантів розв’язання проблеми і їх зіставлення; д) підготовка одного чи декількох варіантів господарських рішень.

Механізм господарювання в умовах ринкової економіки відрізняється від того який склався у директивно-плановій системі. Тому його функціональні важелі, в тому числі й економічний аналіз, суттєво змінюють свою цільову орієнтацію, предмет і метод дослідження. Вивчення внутрішнього і зовнішнього економічних середовищ об’єктів господарювання, кон’юнктури ринку і його адаптивності, можливої конверсії капіталу і оцінка ступеня економічного ризику вносять суттєві зміни в методику та організацію аналітичних досліджень. Виникає потреба докорінної перебудови моделі комплексного аналізу відповідно до його нової функціональної ролі.Тут можна виділити два підходи до процесу такої перебудови. Перший полягає в тому, що діючу модель аналізу слід реконструювати і створити специфічну для умов економіки України на підставі вивчення та узагальнення зарубіжного досвіду. Такий підхід має найбільше прихильників, хоча слід зауважити, що переважна орієнтація механізму господарювання, а не економічної політики, на національні особливості ускладнює міжнародні економічні відносини, інтеграцію України у світовий економічний процес. З таким підходом можна було б погодитись, якби однозначно вдалося виявити суть і специфіку загальної державної економічної доктрини України. Саме тут немає єдності в оцінках ні стратегії, ні тактики перехідного періоду до ринку і, очевидно, не може бути з причин нестандартності стартових умов та відсутності еволюції розвитку економічних систем.

Доцільніше будувати модель аналізу, виходячи з того, що каркас ринкової економіки однаковий для всіх країн, незалежно від природних, політичних, соціальних та інших умов. Він формується на основі вивчення природи інтересів, мотивації, корисності, що дає змогу формувати найефективніший механізм її реалізації і відповідну економічну політику держави. Тим самим враховуються національні особливості та специфіка моделей ринкової економіки.

Логіка побудови діючих моделей комплексного економічного аналізу також була замовлена логікою централізованого управління і планового ведення господарства, а тому мусить бути трансформована до ринкового механізму. Це вимагає перебудови системи обліку та звітності, міжнародної стандартизації економічних показників і їх оцінок, оскільки мова ділового співробітництва у світі повинна бути єдиною. Адже ні процеси іноземного інвестування, ні торгівлі, ні інформаційного обміну неможливі за різних систем обліку, розбіжностей показників і мір.

Зміну функціональної ролі економічного аналізу можна розглядати у багатьох аспектах. Насамперед, слід дати оцінку необхідності його виділення у самостійну функцію господарського керівництва. Судячи з форми функціонального забезпечення менеджменту, у країнах ринкової економіки такого виділення економічного аналізу немає, оскільки система аналітичних оцінок є функцією обліку. Однак виходячи з оцінки змісту всіх забезпечувальних систем менеджменту, особливо обліку високого методологічного рівня (advanced accounting), аналітичні дослідження мають значну питому вагу у реалізації цих функцій. Тому мова не може йти про згортання, звуження області, зменшення функціональної ролі економічного аналізу, а лише про зміну його цільової орієнтації. Зростання функціональної ролі економічного аналізу стосується, головним чином, таких сфер дослідження, як аналізу, аналіз ефективності управління фінансовими ресурсами та аналіз обґрунтованості й дієвості механізму реалізації управлінських рішень.

Визначальним у цьому є поглиблення аналітичних досліджень процесів формування ринкового середовища. Поверхневі та неточні оцінки, зроблені при розриві економічних зв’язків внаслідок ліквідації державного планування і розподілу, при створенні умов для приватного підприємництва, при зміні фінансово-кредитної політики, при приватизації та в інших сферах, поглибили економічну кризу в Україні. Вибірковий аналіз лише стану приватизації об’єктів господарювання в окремих регіонах України виявив у чотирьох випадках з п’яти серйозні упущення і зловживання: зроблені неправильні оцінки майна, не визначена ефективність приватизації, не встановлені переваги конверсії. Ситуаційне моделювання з конкретними аналітичними розрахунками практично відсутнє. Наприклад, комплексний економічний аналіз паливоенерговикористання вказував на недоцільність оцінки ефективності раціонального використання палива й енергій лише за результатами зниження собівартості продукції. Цей ефект значно більший. Однак пріоритети ресурсозберігання визначались лише часткою окремих елементів витрат у собівартості продукції. І лише енергетична криза в Україні визначила фактор енерговитрат основним у формуванні динаміки цін на всі види продукції.