Аналіз та прогнозування японської господарської системи

Необхідно зазначити, що керівництво Японії погодилося на введення пільг для імпортерів лише під натиском США, що видвинули жорсткі вимоги щодо відкриття японського ринку. Справа в тому, що високий курс єни до долара (230-250 в 1982-1984 рр.) фактично блокував японський ринок для американських експортерів та перетворював на неможливу конкуренцію з японцями на ринках інших країн.

Але ж револьвація єни, курс якої піднявся з 200 у 1985 р. до 125 у 1991 р., сприяла уповільненню зростання товарного експорта та прискорила вивіз капітала. В 1985- 1989 рр. закордонні інвестиції Японії зростали майже на 62% щорічно. Японія почала експортувати не лише товари, а й робочі місця.

Під час тривалого інвестиційного бума японські банки отримали значну частину ліквідних коштів, які за рахунок високої вартості японської робочої сили вкладалися здебільшого не в промислові підприємства, а в спекуляції з акціями на нерухомість. Курси акцій та ціни на земельні ділянки штучно завищувались. Цей процес отримав назву «фінансової бульки» {4}.

Саме в цей період в японській економіці остаточно сформувалися усі передумови для подальшого економічного занепаду.

2. Економічна дипресія в японській економіці.

2.1. Причини та наслідки економічної дипресії в Японії 90-х років.

Що ж спричинило такі вражаючі негативні зміни в характері економічного розвитку однієї з наймогутніших держав середини ХХ-го століття?

Сучасні економісти частіше за все згадують такі причини як підвищення податкової ставки на продаж та глибокий розрив між попитом та пропозицією, кризис кредитно-фінансової системи, загострення проблеми «подвійної» структури економіки, азіатську фінансову кризу та зниження рівня зовнішнього попиту, а також, звичайно, серйозні помилки власне економічної політикі та інші.

На нашу думку основним джерелом глибокої кризи японськї економіки 90-х років можна вважати кредитно-фінансову сферу, а власне так звану «фінансову бульку», що виникла протягом 1986-1990 рр. на фондовому ринку Японії.

Надмірна пропозиція грошей, що була першопричиною фомування «фінансової бульки» мала два основних джерела: тривалий експортний бум та високу норму збережень. Ці два аспекти детальніше описано в розділі 1.3. цієї роботи.

Фінансова політика керівництва країни відігравала роль суб’єктивного чинника. За законом про Банк Японії, головний банк країни не був повністю незалежним. Рішення стосовно валютних інтервенцій приймалися міністерством фінансів, згідно політиці якого здійснювалася надмірна продаж доларів з золотовалютного резерву, в результаті чого у 1988 році курс єни до долара США становив 265 до 138, що майже вдвічі більше ніж 1985 р. {5}.

Внаслідок надмірно високого курсу єни, номінальна заробітна плата перетворилася на найвищу в світі. Японська промисловість почала втрачати конкурентоздатність, темпи експорту уповільнилися. Виробники почали переміщати засоби виробництва до Північної Америки, Західної Європи та Східної Азії. Цей процес яскраво проілюстровано таблицею 3.

Таблиця 3.

Темпи росту промисловості та рівень безробіття Японії в 90-ті роки, %.

19941995199619971998199920002001

Приріст промислового вир-ва0.93.32.33.6-7.10.85.70.8

Рівень безробіття2.93.23.43.54.14.74.75.0

Джерело: {5}Виходячи з цього, відома японська модель менеджменту, що передбачала наявність працівників, що отримали спеціальну освіту на даній фірмі та з якими підписано багаторічні контракти, також виявилася недоліком в тогочасних економічних реаліях. За високий рівень зайнятості та величезну номінальну заробітну платню доводилося сплачувати некокурентоспроможними на світовому ринку товарами та низьким рівнем життя- вже тоді ціни в Японії були найвищими в світі.