Аналіз та прогнозування японської господарської системи
Методологія роботи: цю роботу написано шляхом порівняння описань моделі економічного розвитку Японії сучасних науковців, на основі яких було виведено узагальнюючий варіант цієї моделі.
Використані джерела: для аналізу післявєнного розвитку японської економіки було використано періодичні видання, здебільшого економіко-політичне російське видання «Международная экономика и Международные экономические отношения».
Для виділення характерних рис японської економіки, в якості наукової бази було використано сучасне американське джерело «Японская экономичекая модель. Может ли Япония конкурировать?» (переклад з англ.), авторами якого є американський економіст Майкла Портер, та японські аналітики Хіротака Такеуті та Маріко Сакакібара.
Прогноз розвитку японської економіки та україно-японських відносин описано за допомогою інтернет джерел, а саме економічних сайтів, що містять найсучаснішу інформацію.
Аналіз економічної моделі розвитку післявоєнної Японії .
Економічний стан післявоєнної Японії виявився надзвичайно складним. Після поразки в Другій світовій війні Японія втратила колонії, що були основним джерелом сировини країни та позбулася океанського флоту. Економіка країни набула закритого характеру, зв'язки із зовнішнім світом було перервано. Механізм фінансування виробництва було фактично зруйновано в першу чергу тому, що окупаційною адміністрацією було розпущено головні фінансово-промислові концерни («Дзайбацу») на чолі із холдінгами, а холдінги як такі заборонено антимонопольним законодавством 1947 р..
Американська окупаційна адміністрація отримала повний контроль над зовнішніми зв’язками Японії. Повернення до світової економіки було обумовлено введенням жорсткого державного контролю над усіма видами зовнішньоекономічної діяльності.
В цьому розділі спробуємо проаналізувати стан японської економіки після Другої світової війни. Для зручності, пропонуємо провести дослідження за такими періодами: занепад та реформування перших післявоєнних років (1946-1952 рр.); період високих темпів економічного зростання (1955-1973 рр.); період адаптації до росту цін на сировину та паливо та інтернаціоналізація екноміки (1974- 1989 рр.). Про подальший економічний розвиток країни пойдеться в наступному розділі.
1.1. Занепад та реформування перших післявоєнних років (1946-1952 рр.).
Різке зкорочення виробництва, що зпричинило ріст безробіття та зкорочення норми прибутку населення, зруйновані житловий фонд та транспортна система, втрата джерел сировини – це лише частина економічних проблем Японії після поразки в Другій світовій війні.
Глибоку кризу переживала й банківська система. Банки зіткнулись з труднощами в першу чергу тому, що позбавилися можливості кредитувати за вигідних умов, тобто надавати кредити під гарантію держави підприємствам, що займаються військовою промисловістю. Більш того, останні виявилися не в змозі повернути значну частину залучених коштів, що спричинило загострення проблеми неповернення кредитів.
Норма збереження домогосподарств була від’ємною, тобто люди фактично проїдали всі свої доходи, що також не сприяло поліпшенню складного становища, в якому опинилися банки {1}.Але головну проблему тогочасної Японії становив постійний дефіцит фінансів, адже ж для того, аби відбудовувати країну потрібні були значні капіталовкладення. Бурхливому економічному розвиткові, що зазвичай притаманний країнам у післявоєнний період заважала американська окупаційна адміністрація, якій, як країні переможниці, належали значні повноваження щодо контролювання дій уряду Японії. Зрозуміло, що мета програм реформування окупаційної адміністрації зводилася до того, аби ліквідувати надмірну концентрацію економічної могутності переможеної країни та аж ніяк не сприяти швидкому зростанню економіки.
Враховуючи складне становище, спричинене фінансовим дефіцитом, уряд Японії вдався до економічної політикі, що мала призвести до поступового піднесення.
В січні 1947 року було створено державний фінансовий інститут, назву якого можна перекласти як Фонд фінансування відтворення господарства (Фукко кин’ю кінко), до керівницва якого входили керівники економічних мінистерств та представники приватного сектору. Головна функція Фонду зводилася до кредитування пріоритетних галузей, якими на той час було визнано вугіллєдобувну та сталелітейну промисловість та електроенергетику. Але складна система прийнятя рішень та політизація кредитування знищили незалежність Фонда та загострили проблему неефективності кредитів. До того ж окупаційна адміністрація, що контролювалася США наполягала на поступовому проведенні Японією фінансової стабілізації зовсім іншими шляхами. Все це створило умови для того, щоб у 1949 р. Фонд було знищено.