Основні сфери використання різних програм регулювання соціально-трудових відносин у міжнародній практиці

Середня тривалість робочого дня,год. 7,8 7,6

Відпрацьовано годин одним працівником 1747,2 1656,8

Загальний фонд робочого часу,год.-чол. 56000 55080

Розв’язок:

Загальний фонд робочого часу визначається за формулою:

Фз = Чсп • Дпр,

де Чсп – середньорічна чисельність персоналу,

Дпр – відпрацьовано днів одним працівником.

Відпрацьовано годин одним працівником (Ч) визначається наступним чином:

Ч = Дпр • Тс,

де Дпр – відпрацьовано днів одним працівником,

Тс – середня тривалість робочого дня.

Отже, робимо наступні розрахунки у плановому значенні:

Фз = 250 • 224 = 56000л/год.,

Ч = 224 • 7,8 = 1747,2 год.

Робимо розрахунки для фактичного значення:

Фз = 256 • 218 = 55808л/год.,

Ч = 218 • 7,6 = 1656,8 год.

ВИСНОВКИСоціальне партнерство — це ідеологія співробітництва найманих працівників з власниками капіталу, коли перші не посягають на основи існуючого ладу, а намагаються шляхом реформ і переговорів поліпшити своє становище; система соціального партнерства може ефективно функціонувати тільки за певних умов: коли економіка розвивається, а держава проводить активну соціальну політику в інтересах більшості населення; коли розвиненими є парламентські форми демократії та інститути громадянського суспільства, що забезпечують представництво інтересів різних соціальних груп; коли організації робітників (партії, профспілки) мають достатню силу і користуються авторитетом у суспільстві. Узгодження інтересів найманих працівників і власників капіталу у сфері соціально-трудових відносин здійснюється шляхом переговорів і завершується укладанням колективних договорів і угод, тобто колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин є невід'ємною характеристикою системи соціального партнерства. Будь-який колективний договір фіксує домовленість сторін з питань розміру заробітної плати та інших грошових виплат; індексації заробітної плати і доходів; грошових компенсацій за роботу в нічний час або святкові дні; зайнятість та перекваліфікацію; тривалість робочого дня, робочого тижня та оплачуваної відпустки; умов та охорони праці; основних обов'язків сторін (адміністрації і робітників); контролю за виконанням колективного договору. Зміст колективних договорів може і змінюватися. У багатьох країнах система соціального партнерства реалізується через укладання не тільки колективних договорів на підприємствах, а й угод на рівні суспільства загалом або на рівні окремих регіонів (вертикальна система договорів і угод. На рівні суспільства предметом переговорів стають основні напрями соціально-економічної політики держави, включаючи розробку показників соціального добробуту нації, системи соціальних гарантій для всіх прошарків населення, а також заходів із захисту інтересів суб'єктів трудових відносин.