Організація торгівлі на продовольчих ринках
Торгівля на ринках зазначеною продукцією тваринного та рослинного похо¬дження дозволяється тільки після подання її на експертизу в лабораторії ветерина¬рно-санітарної експертизи на ринку й отримання ринковим торговцем від ЛВСЕ документа, що підтверджує належну якість цієї продукції. Саме ЛВСЕ несе основну відповідальність як за правильність результатів експертизи, так і за рівень санітар¬них умов і доброякісність продуктів, які реалізовуються на ринку.
Ринкові торговці не зобов'язані подавати працівникам ринків документи, що підтверджують належність їм довезеної на ринок продукції, окрім фруктів і овочів імпортного походження. Юридичні особи і підприємці, що спеціалізуються на ста¬ціонарній торгівлі в межах ринків, повинні мати необхідні дозволи (свідоцтва, лі¬цензії тощо) і сертифікати на ті види товарів, стосовно яких вони вимагаються чин¬ним законодавством.
На продовольчих ринках забороняється продаж таких товарів:
> солоних і маринованих грибів, консервованих продуктів домашнього приго¬тування (овочі, м'ясо, риба, ікра та ін.), м'ясних і рибних кулінарних виробів і на¬півфабрикатів, м'яса диких пернатих птахів і тварин, кондитерських виробів дома¬шнього приготування;
> приватними особами хліба і хлібобулочних виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
> дикорослих рослин, риб, занесених до «Червоної книги», польових квітів, лі¬карських рослин;
> зернових і круп'яних, продуктів, забруднених насінням шкідливих бур'янів.
Крім наведеного переліку заборонених до реалізації продуктів і товарів ринко¬вим продавцям забороняється використовувати власний санітарний одяг і торгове¬льний інвентар.
Спільним завдання адміністрації ринків і ринкових торговців на продовольчих ринках є збільшення привозів продукції на ринки, проведення сезонних і тематичних ярмарків-базарів, організація зустрічної торгівлі представниками залучених то¬рговельних систем, дотримання вимог ветеринарно-санітарних правил, правил тор¬гівлі на ринках, протипожежної безпеки, безпеки руху, використання вагови¬мірювальних приладів тощо.
4. Особливості оптових продовольчих ринків.
Наприкінці 90-х років XX ст. стан ринку сільськогосподарської продукції та продовольства характеризувався досить повільним просуванням продукції до споживача. Потрібно було сформувати нову ринкову схему товароруху, яка була б здатна забезпечити скорочення втрат сільськогосподарської продукції, підвищити її якість, сприяти формуванню ринкових цін.
Споживчий ринок України залишався ринком деформованої структури попиту внаслідок низької платоспроможності більшості населення, ринком товарів низької якості. На внутрішньому ринку відбувався процес витіснення вітчизняної продукції імпортними товарами. Цей процес часто призводив до монополізації окремих сегментів внутрішнього споживчого ринку іноземними виробниками. Водночас імпортна продукція здебільшого була недоброякісною. Процес реформування торговельної діяльності набував нецивілізованих форм.
У ланцюгу "виробник — оптовик — роздрібний продавець — споживач" не було тривалих, стабільних зв'язків. Поява на ринку сільськогосподарської продукції неорганізованих посередницьких структур, багаторазовий перепродаж товарів цими структурами призводили до завищення цін. Торгівля сільськогосподарською продукцією в основному ґрунтувалася на особистих контактах учасників ринку, переважали бартерні форми розрахунку. У більшості товаровиробників не було навичок та уміння знаходити вигідні умови для реалізації своєї продукції.
У цих умовах у 1999 році Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про формування в областях України мережі оптових продовольчих ринків.
Оптовий продовольчий ринок — це підприємство, метою діяльності якого є створення необхідних умов для здійснення операцій з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, укладення торговельних угод.