Споживання, заощадження та інвестиції

Отже, якщо зміна доходу переміщує точки споживання та заощадження вздовж їхніх кривих, то недоходні фактори зміщують самі криві споживання і заощадження вгору або вниз.

Питання 5.

Сукупний попит та інвестиції.

Інвестиції – це другий після споживання компонент сукупних витрат. Інвестиції росподіляються на три основні групи: інвестиції в основний капітал, житлове будівництво та збільшення запасів. У середньому 70% всіх інвестицій – це інвестиції в машини і устаткування, 25% - житлове будівництво і приблизно 5% - зміни в запасах.

Інвестиції в основний капітал – це інвестиції в основні виробничі фонди: машини, устаткування, капітальне будівництво підприємств. Інвестиції в житлове будівництво – це витрати на підтримку житлового фонду і будівництво нового житла. Запаси – це резерви сировини, напівфабрикатів на стадії незавершеного виробництва або готових виробів, які належать фірмам. Інвестиції в запаси означають їх зміну за певний період, причому зростання запасів свідчить про додатні інвестиції, а їхнє скорочення – про від’ємні інвестиції.

Таким чином, і фірми, і домашні господарства інвестують. Фірми купують інвестиційні товари, аби збільшити капітал і замінити діючий капітал у процесі його вибуття. Домашні господарства купують житло, що також є інвестиціями.

Отже, інвестиції суттєво впливають на сукупний попит, обсяг національного виробництва, зайнятість. До того ж, інвестиції сприяють нагромадженню фондів підприємств і створюють основу для економічного зростання в майбутньому. Нераціональне використання інвестицій призводить до заморожування виробничих ресурсів і скорочення обсягів національного виробництва.

Загальний обсяг інвестицій визначається як валові інвестиції. Вони разподіляються на дві групи: одна частка спрямовується на збільшення основного капіталу, інша – на відшкодування його зношення, тобто є амортизацією. Оскільки в кожному періоді знецінюється конкретна частка капіталу, формулу валових інвестицій можна записати так:

ВІ = ЧІ + dK1, (5.1)

Де ВІ – валові інвестиції;

ЧІ – чисті інвестиці;

dК = A;

d – коефіцієнт амортизації;

К – вартість об’єктів основного капіталу;

t – поточний рік.

При цьому

ЧІ = Кt+1 – Kt. (5.2)

З формул (5.1) та (5.2) можна вивести таку залежність:

ВІ = Кt+1 – (1 – d)/ Kt. (5.3)

Рівняння (5.3) є базовим для визначення потреби в валових інвестиціях за умов розширеного відтворення, коли має місце нагромадження капіталу.