Споживання, заощадження та інвестиції

•ліквідність аткиву;

•очікуаний дохід на аткив;

•ступінь невизначеності й ризику, пов’язаних з активом та доходом на нього;

•величина заощадження.

Ліквідність активу – це його здатність швидко і без втрат вартості перетворюватися на готівку.

Різним аткивам притаманний неоднаковий рівень ліквідності. Наприклад, готівка має абсолютну ліквідність, житлові будинки не є високоліквідним активом, а державні цінні папери в більшості країн – високоліквідний актив. Загалом простежується така закономірність: чим вища ліквідність активу щодо альтернативних активів, тим цей аткив є бажанішим (за інших рівних умов) для заощадників.

Одні з активів, наприклад цінні папери, приносять дохід їхнім власникам, а інші активи (дорогоцінності, готівка) – не приносять. У ринковій економіці збільшення очікуваного доходу на актив порівняно з альтернативними активами (за інших умов) збільшує попит заощадників на цей актив.Ступінь ризику та невизначеності, пов’язаних з аткивом і доходом на нього, також впливають на вибір заощадників. Більшість людей не любить ризикувати і віддає перевагу надійнішим активам. Якщо ступінь ризику, пов’язаного з активом, зростає, то попит заощадників на цей актив зменшується.

На вибір заощадником активу впливає також величина заощадження. В особи з невеликим заощадженням значно менша можливість вибору активів, ніж в особи з великими сумами заощаджень.

У кожній країні існує своя ієрархія активів. Їх можна поділити на дві групи:

•активи вищої цінності;

•аткиви нижчої цінності.

Якщо попит на певний актив зростає, ніж майно заощадника, то це актив нижчої цінності (наприклад, готівка). Якщо попит на актив зростає швидше, ніж майно, то це аткив вищої цінності.

У перехідній економіці нашої країни ще не склалася своя ієрархія активів, яка грунтувалася б на історичних традиціях народу, його менталітеті та враховувала б економічні вигоди від того або іншого аткиву. Вітчизняні рядові заощадники нерідко нагромаджують іноземну валюту. Проте готівка є активом нижчої цінності, бо її можливо щодо переносу вартості з поточного моменту в майбутнє обмежені. Щорічно вартість готівки зменшується на рвень інфляції. До того ж рядові заощадники здебільшого диверсіфікують свої активи, тобото не урізноманітнюють види активів, якими володіють. Диверсифікація знижує ступінь ризику, пов’язаного з тим або іншим активом.

Співвідношення між споживанням і заощадженням, як правило, стабільне, якщо держава не вживає спеціальних заходів для його зміни. Така стабільність пояснюється, зокрема, тим, що на рішення домогосподарств споживати або заощаджувати істотно впливає звичка. Загалом є багато чинників, що визначають дане рішення, і діють вони нерідко в протилежних напрямах, а отже, нейтралізують один одного.

Питання 3.

Статистика свідчить, що існують передбачувані закономірності, за якими домашні господарства розподіляють свої доходи за статтями споживання. Так, бідні сім”ї в основному витрачають свої доходи на товари першої необхідності – поточне споживання та житло. Із зростанням доходу збільшуються витрати на більш якісне харчування. Проте існує межа для тих додаткових грошей, що витрачаються на харчування. І з подальшим зростанням доходу питома вага споживчих витрат на харчування зменшується.