Споживання, заощадження та інвестиції

Сума граничних схильностей до споживання і заощадження за умов будь–якої зміни у безподатковому доході завжди дорівнює 100 %, або одиниці:

ГСС+ГСЗ = 1,0 або 100 %.

Світова статистика свідчить, що із зростанням доходу зростають також споживання і заощадження, але при цьому гранична схильність до споживання має тенденцію до зниження, а гранична схильність до заощадження – до зростання. Проте багато економістів вважають, що для економіки вцілому граничні схильності до споживання та заощадження відносно постійні.

Заощадження певним чином впливають і на споживання. Якщо є заощадження, населення має можливість у поточному періоді споживати більше, ніж отримано доходу. Таку ситуацію називають “ефектом заощадження”. За умов стабільної економіки цей ефект незначний. Але за умов нестабільності – посилення інфляції, відсутності захищеності внесків від інфляції – населення починає збільшувати поточне споживання за рахунок минулих заощаджень, що значно посилює “ефект заощадження”.

Якщо в екноміці діє “ефект заощадження”, то набувають чинності такі нерівності:

ССС > 1; ССЗ < 0;

ГСС > 1; ГСЗ < 0.

Тобто за таких умов в економіці виникають чисті від’ємні заощадження.

Сучасна макроекономіка надає великого значення змінам у граничній схильності до споживання, а відтак – у граничній схильності до заощадження. Оскільки нам відомо, як обчислюється гранична схильність до споживання, то можна розглянути її граничну інтерпритацію (див. рис. 4.3).

На рисунку 4.3 показано, як визначається гранична схильність до споживання графічно. З точок В, Г, Д, Є будуємо маленькі прямокутні трикутники. Із збільшенням доходу (з точки В до точки Г, зточки Г до точки Д, зточки Д до точки Є) розмір споживання теж зростає. Прирости доходу і споживання є визначеними. Як відомо, кут нахилу лінії вимірюєьтся відношенням висоти до основи. Числовий нахил лінії ВГ – це відношення лінії ХГ до відстані ХВ; нахил лінії ГД – це відношення відстані УД до відстані УГ і т. п. Якщо лінія В – Г – Д – Є не пряма, як всі криві в аналітичній економіці, то нахил розраховують як дотичну до кривої в точках В, Г, Д, Є.

Так само графічно розраховується гранична схильність до заощадження.

Функція заощадження є дзеркальним відображенням функції споживання. Функція заощадження графічно зображена на рисунку 2.1.

Графічно функцію заощадження зображують віднімаючи по вертикалі функцію споживання від лінії бісектриси (див. рис. 1.1). Обсяг заощаджень визначається відстанню від лінії доходу до кривої функції заощадження.

Ця відстань повністю збігається з відстанню від кривої споживання до бісектриси на попередньому графіку. Точка Б на графіку так само показує нульове заощаження. На відрізку АБ заощадження домашніх господарств від’ємні – функція заощадження лежить нижче від нульової горизонтальної лінії.

Домогосподарства заощаджують у різних формах, у тому або іншому виді активів.

Активи – будь-яка власність домогосподарства. Основними видами активів є: фінансові (готівка, гроші на рахунках у банках, акції, облігації); нерухоме майно (земля, ліси, житлові будинки), твори мистецтва; дорогоцінності; сільськогосподарський реманент, виробничі будівлі, устаткування тощо.

Вибір особою того, або іншого активу як форми заощадження визначається багатьма чинниками. Основні серед них такі: