Споживання, заощадження та інвестиції

Поточний обсяг використовуваного доходу після сплати податків є основним чинником, що визначає величину споживання домогосподарств. Проте спостереження показують, що раціональні споживачі визначають обсяг споживання з огляду не лише на свій поточний дохід, а й на інші чинники, насамперед дохід у тривалій перспективі. Якщо, наприклад, споживачі сподіваються мати гарантовану високооплачувану роботу в майбутньому, то вони зазвичай збільшують споживання відповідно до змін доходу. З іншого боку, якщо зміни в доході лише тимчасові (одноразова премія, виграш у лотерею), то значну частину приросту доходу далекоглядні споживачі заощаджуватимуть.

Більшість людей прагне підтримувати оптимальний рівень споживання упродовж усього свого життя. Доходи зменшуються з виходом на пенсію. Тому споживачі, як правило, заощаджують у молодшому віці, щоб забезпечити більш-менш пристойний обсяг споживання у старшому. Завдяки заощадженням раціональні споживачі нагромаджують майно, або багатство, що дає змогу вирівнювати споживання протягом життя. Заощаджуючи, особа резервує свій поточний дохід для споживання у майбутньому. Якщо ж особа отримала у спадщину значний обсяг майна, можливості її споживання розширюються. Більше багатство веде до більшого споживання, що називають ефектом майна, або ефектом багатства.

Окрім доходу, існують інші чинники, які заохочують домогосподарства споживати менше, або більше за кожного можливого рівня використовуваного доходу. На обсяг споживання впливають сподівання, оподаткування, можливість переміщення майбутнього доходу для поточного споживання та ін.

Сподівання споживачів, пов’язані з майбутніми цінами, грошовими доходами та наявністю товарів, можуть суттєво вплинути на поточні видатки та заощадження. Наприклад, очікування зростання цін і нестача товарів ведуть до збільшення поточних видатків на споживання і зменшення заощаджень.

Споживачі можуть істотно розширювати свій обсяг споживання у поточному періоді, переміщуючи в даний період за допомогою позички свої майбутні доходи. Ці споживачі купують товари і послуги на виплату. Щоправда, в перехідній економіці для більшості громадян можливітсь такого переміщення доходів незначна.

Зміни в оподаткуванні позначаються і на споживанні, і на заощадженні. Податки виплачуються частково за рахунок споживання і частково – за рахунок заощаджень. Отже, Підвищування податків, зменшуватиме і споживання, і заощадження. Навпаки, дохід, отриманий від зниження податків, частково споживатиметься, а частково заощаджуватиметься домогосподарствами.

Питання 2.

Заощадження – це частка особистого безподаткового доходу, яка не споживається, тобто:

З = БД – СВ. (1.1)

Економічні дослідження показують, що безподатковий доход є визначальним фактором споживання і заощадження.

Споживання та заощадження безпосередньо впливають на рівень національного виробництва, ціни та зайнятість.

Як уже зазаначалося, заощадження – це частина використовуваного доходу, яка не витрачається на споживання. Поряд із граничною схильністю до споживання виділяють граничну схильність до заощадження.

Граничну схильність до заощадження (ГСЗ) визначають як частку кожної додаткової одиниці доходу, що використовується на додаткове заощадження.Гранична схильність до заощадження є дзеркальним відображенням граничної схильності до споживання. Чому ГСЗ і ГСС співвідносяться як дзеркальні двійники? Згадаймо, що використовуваний дохід дорівнює споживанню плюс заощадження. Це означає, що кожна додаткова гривня доходу має бути поділена між додатковим споживанням і додатковим заощадженням. Так, якщо ГСС становить 0,70, то ГСЗ – 0,30. Завжди ГСЗ = 1 – ГСС.

Аналогічно гранична схильність до заощадження (ГСЗ) вказує на співвідношення між додатковими заощадженнями та додатковим доходом, який спричинив ці заощадження: