Закономірності, принципи і фактори розмііщення продуктивних сил
З розвитком продуктивних сил актуальність соціально-еконо¬мічних факторів постійно зростає. В площині практичних дій це означає необхідність створення потужного інфраструктурного по¬тенціалу всієї соціальної сфери та вирішення питань щодо задо¬волення відповідних соціальних потреб населення. Важливо досяг¬ти внутрірегіональної збалансованості в економічному і соціаль¬ному розвитку, і в першу чергу на рівні міських і сільських поселень.
Великі міста і промислові центри мають розвиватися на основі модернізації, реконструкції та екологізації виробництва, приско¬реного розвитку соціальної інфраструктури, раціонального вико¬ристання міських територій. Для середніх і малих міських посе¬лень першочергове значення має зміцнення промислової бази та соціальної інфраструктури. Особливо гострою є проблема ство¬рення на селі розвинутої мережі закладів соціальної сфери. Цьо¬му сприятиме реалізація широкомасштабних заходів щодо соці¬ально-економічного розвитку сільських поселень відповідно до Національної програми відродження села.
За сучасної економічної ситуації, крім традиційних цілей, со¬ціально-економічні фактори розміщення і розвитку продуктивних сил повинні забезпечити: зменшення масштабів бідності та поси¬лення соціального захисту населення, розширення продуктивної зайнятості населення і скорочення безробіття, сприяння соціаль¬ній інтеграції.
Техніко-економічні фактори включають: основні напрями на¬уково-технічного прогресу та конкретні форми впровадження йо¬го результатів у практику господарювання, форми суспільної ор¬ганізації виробництва та рівень розвитку транспортної системи. Сукупна дія цих факторів створює можливості для рівномірного розміщення продуктивних сил на основі зниження трудо-, фондо- і матеріаломісткості виробництва, встановлення раціональних між¬галузевих та внутрігалузевих зв'язків, забезпечення ефективного використання усіх видів ресурсів.
Поряд з основними закономірностями і принципами важливу роль в територіальній організації продуктивних сил відіграють і критерії їх розміщення. Критерії — це інтегральні показники, (орієнтири практичної спрямованості (природно-географічні, де¬мографічні, техніко-технологічні, соціальні, екологічні), якими керуються відповідні органи господарського управління при ви¬борі оптимального варіанта розміщення об'єктів виробничого чи невиробничого призначення, а також при виробленні системи за¬ходів щодо вдосконалення територіальної і галузевої структури економіки.
На сьогодні визначальними критеріями раціонального розмі¬щення продуктивних сил виступають екологічні та соціальні. До¬тримання екологічних критеріїв передбачає: збереження просто¬рової цілісності природних систем у процесі їх господарського використання; освоєння та застосування природо- і ресурсозбері¬гаючих, маловідходних та безвідходних технологій; виробництво екологічно чистих видів продукції. Керуючись вимогами цього критерію, необхідно надавати пріоритет саме збереженню природ¬ного середовища і підпорядковувати йому суто економічні цілі.
Соціальні критерії передбачають врахування потреб та ін¬тересів населення в соціально-економічному розвитку території, екологобезпечному проживанні в певному регіоні, розширенні мережі соціально-культурних закладів та сфери послуг, достатній забезпеченості робочими місцями, створенні територіальних цент¬рів соціальної допомоги.Наукове обгрунтування найважливіших закономірностей, прин¬ципів і критеріїв слугує основою вирішення завдань прикладного характеру. До основних, перспективних напрямів розвитку та вдосконалення розміщення продуктивних сил України слід від¬нести: структурну трансформацію народного господарства з ме¬тою збільшення в галузевій структурі наукомістких галузей об¬робної промисловості і галузей споживчого сектора економіки; інтенсивний розвиток соціальної інфраструктури; підвищення ефективності розміщення нових об'єктів на основі вирішення проблеми використання відходів виробництва, зниження водо-, енерго- та матеріаломісткості виробництва; розвиток екологобезпечного напряму в розміщенні продуктивних сил, санація тери¬торій колишніх військових об'єктів, поглиблення конверсії вій¬ськово-промислового комплексу, диверсифікація виробництва.
Література
1. Дорогунцов С. L, Даншишин Б. М., Лібанова Е. М., Шевчук В. Я. Україна: проблеми сталого розвитку: Наукова доповідь. — К.: РВПС України НАН України, 1997. — С. 5 — 96.
2. Економіка України: сучасний стан, динаміка, тенденції розвитку: Інформаційно-аналітичний огляд (1997 р.) / За ред. В. С. Найдьонова. — Донецьк: ДІКОМ, 1998. — 80 с.