Закономірності, принципи і фактори розмііщення продуктивних сил
Важливою закономірністю є планомірність і керованість у розміщенні і розвитку продуктивних сил, що грунтується на тео¬ретичних засадах «планування розвитку» як синтезу державного регулювання, індикативного планування та економічного прогно¬зування. Планування розвитку, в тому числі і продуктивних сил, набуло значного поширення в країнах з ринковою економікою.
В Україні в теперішній час щороку розробляється Державна програма економічного і соціального розвитку держави, самостійними розділами якої є аналогічні програми, що формуються в областях. В обласних програмах наводиться: загальна характеристика демографічних процесів, стан господарської системи області, зовнішньоекономічна діяльність, характеристика екологічної ситуації, залучення іноземних інвестицій тощо.
Одним з інструментів забезпечення планомірного розвитку про- дуктивних сил є Державні програми соціально-економічного розвитку регіонів, які розробляються відповідно до постанов Кабінету міністрів України. Головна мета їх розробки — формування на території регіону ефективного господарського комплексу на ос¬нові раціонального використання наявного ресурсного потенціалу території. Ці програми дають змогу Кабінету міністрів Украї¬ни, відповідним міністерствам та відомствам приймати обгрун¬товані рішення щодо регіональної економічної політики з ураху¬ванням спеціалізації певних територій, їх природно-кліматичних умов, ресурсних можливостей та соціальних особливостей. Від¬повідно до прийнятих урядових постанов в Україні ведеться підго¬товка середньострокових до 2000 р. та довгострокових на 10— 15 років прогнозів економічного та соціального розвитку країни.
Керованість процесу розміщення і розвитку продуктивних сил України та її регіонів забезпечується шляхом проведення відпо¬відної промислової, аграрної, структурної, інвестиційної, фінан¬сово-кредитної та соціальної політики органами державного управ¬ління та місцевого самоврядування. Законом України «Про міс¬цеве самоврядування в Україні» виконавчим органам сільських, селищних і міських рад надаються широкі повноваження у сфері економічного та соціального розвитку.
Важливою закономірністю, що об'єктивно зумовлена умовами ринкового господарювання, є орієнтація в процесі вирішення конкретних питань щодо розміщення продуктивних сил на забез¬печення високої конкурентоздатності продукції, яка значною мі¬рою залежить від прийнятого варіанта розміщення нових вироб¬ничих чи соціально-культурних об'єктів та напрямів удоскона¬лення існуючої структури господарства регіону. Ця закономір¬ність базується на врахуванні специфіки ринкової кон'юнктури, в основі якої — кількісне і якісне співвідношення попиту і пропо¬зиції не тільки на товарному ринку, а й на ринку робочої сили, Іринку капіталу тощо. Якщо коливання ринкової кон'юнктури короткотермінові, то їх вплив на розвиток продуктивних сил не істотний чи повністю відсутній. І навпаки, суттєві зміни ринкової кон'юнктури та їх довготривалий характер спричиняють необхід¬ність радикальних зрушень у територіальній структурі господарства.
Прикладом стійкої незбалансованості попиту на робочу силу та її пропозиції може слугувати ринок праці західних областей Украї¬ни, які традиційно відносять до трудонадлишкових регіонів держа¬ви. Досягнення збалансованості вимагає піднесення рівня попиту на робочу силу через введення в дію нових промислових, сільськогос¬подарських та інфраструктурних об'єктів відповідно до професійно-кваліфікаційних характеристик основного резерву робочої сили.Результативною закономірністю розміщення продуктивних сил виступає забезпечення його високої економічної ефективнос¬ті. Безумовно, ефективність залежить від цілого спектра різних чинників, взаємодія яких і визначає кінцеву економічну резуль¬тативність розміщення. При цьому економічний ефект досягаєть¬ся через вдосконалення територіальної та галузевої структури гос¬подарського комплексу, раціональне використання природного і трудового потенціалу, оптимізацію галузевих і міжгалузевих зв'яз¬ків тощо. Існують різні методи оцінки ефекту від економії витрат за рахунок оптимального розміщення продуктивних сил; найпо¬ширеніший з них — це підсумовування ефекту, що обчислюється для окремих галузей.
Певні уявлення щодо ефективності розміщення продуктивних сил регіону дає система таких показників: співвідношення за чи¬сельністю зайнятих між спеціалізованими, обслуговуючими та допоміжними галузями; питома вага господарського комплексу регіону у валовому внутрішньому продукті чи національному до¬ході у зіставленні з його питомою вагою в трудових ресурсах, основних виробничих фондах, інвестиційних ресурсах; рівень та динаміка продуктивності суспільної праці в регіоні; забезпече¬ність населення закладами соціальної інфраструктури та ін.
3. ПРИНЦИПИ РОЗМІЩЕННЯ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА
Розміщення і розвиток продуктивних сил здійснюються на ос¬нові певних принципів. Принципи розміщення продуктивних сил — це науково обгрунтовані ідеї і положення, якими керуються в практичній діяльності при вирішенні конкретних питань щодо розташування нових об'єктів, вдосконалення територіальної і га¬лузевої структури господарського комплексу регіону, опрацю¬ванні окремих напрямків регіональної політики.