Закономірності, принципи і фактори розмііщення продуктивних сил
Принципи розміщення і розвитку продуктивних сил регіону випливають із закономірностей, виражають суспільне необхідні потреби і забезпечують ефективність регіонального розвитку. Вони являють собою сукупність головних ідей та вихідних поло¬жень, що формують першооснову розміщення продуктивних сил. Отже, принципи — це результат пізнання особливостей дії зако¬номірностей розміщення окремих об'єктів, галузей та територі¬альних господарських комплексів. Існують твердження, згідно з якими принципи розміщення продуктивних сил — це правила ді¬яльності та управління економікою, економічна політика держави в реалізації законів розміщення [4, с. 15].
Доцільно виокремити такі найважливіші принципи розміщен¬ня і розвитку продуктивних сил, які повинні використовуватися в практичній діяльності.
Принцип раціонального розміщення виробництва передбачає всебічне врахування економічних, демографічних, соціальних та екологічних передумов і факторів розміщення продуктивних сил з пріоритетністю соціальних та екологічних чинників. Його реа¬лізація в господарській діяльності означає: наближення матеріа¬ломістких, енергомістких, водомістких виробництв до джерел відповідної сировини, палива і енергії, водних ресурсів; набли¬ження виробництв низькотранспортабельної продукції до місць її споживання; уникнення зустрічних перевезень однотипної про¬дукції, сировини і палива з одного регіону в інший.
Принцип збалансованості і пропорційності означає таке роз¬міщення виробництва, за якого: структура господарського комп¬лексу є оптимальною, тобто підтримуються економічно доцільні пропорції між галузями спеціалізації, допоміжними і обслугову¬ючими галузями; існує певна відповідність між сировинною ба¬зою, наявністю земельних, водних, енергетичних, трудових ре¬сурсів та існуючими виробничими потужностями; задовольня¬ються споживчі потреби населення в товарах і послугах.
Принцип забезпечення екологічної рівноваги передбачає фор¬мування екологобезпечного типу господарювання, раціональне використання природно-ресурсного і трудового потенціалу регі¬ону; при виборі можливих варіантів розміщення виробництва пе¬ревага надається тим з них, які не спричиняють екологічної на¬пруженості на певній території.
Принцип вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та областей передбачає зближення територій за інтегральними показниками, що характеризують кінцеву результативність їх гос¬подарської діяльності (наприклад, національний доход на душу населення). Реалізація цього принципу грунтується на всебічному розвитку регіональної інтеграції, використанні переваг територіальної концентрації виробництва, активній державній регіональ¬ній політиці.
Принцип урахування міжнародного територіального поділу пра¬ці означає, що кожна держава розвиває ті виробництва, для яких вона має найкращі природні та економічні умови, а виготовлена про¬дукція є конкурентоспроможною на світовому ринку. При цьому враховуються і інтереси інтеграції в світовий економічний простір.
Пріоритетність викладених вище принципів визначається за¬гальною стратегією економічного розвитку держави. На сучас¬ному етапі на перший план виступають соціальне та екологічно спрямовані принципи розміщення і розвитку продуктивних сил. Проте не втрачають своєї актуальності й інші принципи.4. ОСНОВНІ ФАКТОРИ І КРИТЕРІЇ,
ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ
Закономірності і принципи втілюються в практику розміщен¬ня продуктивних сил через врахування конкретних факторів, що впливають як на розміщення окремих об'єктів, так і на форму¬вання територіально-виробничих комплексів. Під факторами роз¬міщення розуміють сукупність аргументів (причин), що зумов¬люють вибір місця для окремих підприємств, їх груп і галузей [4, с.18]. Усі фактори розміщення продуктивних сил можуть бути представлені такими основними укрупненими групами: природ¬но-географічні, геополітичні, демоекономічні, соціально-еконо¬мічні та техніко-економічні.
Природно-географічні фактори включають характеристику при¬родно-кліматичних умов та економічну оцінку природних ресурсів.
В Україні з розвідкою, видобутком та переробкою різноманіт¬них корисних копалин пов'язано близько 45% усіх промислових підприємств і до 20% трудових ресурсів [1, с. 6]. Екстенсивне не-комплексне використання багатьох родовищ призвело до перед¬часного відпрацювання промислових запасів цінної мінеральної сировини. Кризовий стан з енергоносіями є прямим наслідком невиправдано високих темпів їх видобутку з легкодоступних ро¬довищ у роки існування СРСР. Внаслідок недосконалості техно¬логії видобування та переробки мінеральної сировини, некомплексного освоєння родовищ у надрах сьогодні залишається і губиться: розвіданих запасів нафти — 70%, солей — 50%, вугілля — 40%, металів — 25% [1, с. 7].