Закономірності, принципи і фактори розмііщення продуктивних сил
1. СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗАКОНУ
І ЗАКОНОМІРНОСТІ, ЇХ ОБ'ЄКТИВНИЙ ХАРАКТЕР
Поступовий перехід до нових, переважно ринкових принципів господарювання, що здійснюється в Украї¬ні, спричиняє до істотних зрушень в самих методологіч¬них підходах до наукового обгрунтування закономір¬ностей, принципів та факторів розміщення продуктив¬них сил. За будь-яких соціально-економічних умов про¬цес розвитку і розміщення продуктивних сил опосеред¬ковується дією певних економічних законів, які вира¬жають об'єктивні, істотні, необхідні та постійно віднов¬лювані взаємозв'язки і взаємозалежності в процесі вироб¬ництва, розподілу й споживання матеріальних благ [З, с. 95; 10, с. 10]. Економічні закони характеризують об'єктивні відносини (тобто такі, що не залежать від волі окремих людей), які проявляються лише в процесі суспільне корисної трудової діяльності. Саме в цьому полягає їх головна відмінність від законів природи.
Відповідно до загальноприйнятої класифікації еко¬номічні закони поділяються на загальні, притаманні досить великій сукупності суспільних явищ, і специфіч¬ні. На формування і розвиток продуктивних сил най¬більший вплив мають такі загальні економічні закони: економії часу, суспільного поділу праці, концентрації виробництва, комплексного та пропорційного розвитку виробництва, адекватності виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил.
Сучасний світовий розвиток продуктивних сил характеризує¬ться істотним посиленням внутрі- та міжрегіональної інтеграції. Внутрірегіональна інтеграція, що зумовлена географічною цілісністю регіону, розвивається переважно на основі економічних взаємозв'язків між усіма елементами його господарського комплексу. Внаслідок цього формується цілісна інтегрована господар¬ська система або єдиний регіональний економічний простір. Міжрегіональна економічна інтеграція розвивається на базі тери¬торіального поділу праці, оскільки спеціалізація регіонів, їх пев¬не територіальне відокремлення потребує встановлення й поглиб¬лення економічних міжрегіональних зв'язків.
Розвиток інтеграційних взаємозв'язків та комплексне вдоско¬налення розміщення об'єктів виробничого і невиробничого при¬значення повинні спричинити до зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів. Саме на це спрямовуються і за¬ходи державної регіональної політики. Разом з тим між регіонами існують істотні відмінності, зумовлені різним природно-ресурс¬ним потенціалом, структурою економіки, соціально-економіч¬ними умовами розвитку. Отже, зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів вимагає надзвичайно великих зу¬силь в несприятливих економічних умовах, коли гостро відчуває¬ться нестача матеріальних і фінансових ресурсів.
В економічній і економіко-географічній літературі мають міс¬це різні трактування сутності закономірностей розміщення про¬дуктивних сил. Існують твердження про те, що загальні економічні закони у конкретному, економічному середовищі проявляються як закономірності. Наводяться такі аналогії: закон суспільного поділу праці у просторовому аспекті постає як закономірність те¬риторіального поділу праці; закон концентрації виробництва — як закономірність територіальної концентрації виробництва тощо | [8, с. 20]. Нині домінує точка зору, згідно з якою економічні за¬кони і закономірності розміщення продуктивних сил за своєю суттю є поняттями одного порядку.
Як економічні закони, так і закономірності відображають сталі зв'язки між усіма елементами продуктивних сил певного еконо¬мічного простору, а тому є необхідним теоретико-методологічним підґрунтям для вирішення практичних завдань. Всебічне вивчення закономірностей розміщення і розвитку продуктивних сил дозволяє відтворювати й раціонально використовувати природно-ресурсний потенціал регіонів, оптимально розміщувати підприємства різних галузей економіки, виробничу та соціальну інфраструктуру.
2. ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ
Формування основ ринкової економіки в Україні відбувається з урахуванням таких класичних, загальновизнаних закономірнос¬тей: відповідності розміщення виробництва характеру і рівню роз¬витку продуктивних сил; територіального поділу суспільної праці; економії затрат праці на подолання просторового розриву між елементами виробництва; територіальної концентрації і комплекс¬ності виробництва, формування агломерацій населених пунктів.
Закономірність територіального поділу суспільної праці об'єк¬тивно відображає принципові відмінності між територіями за природними, соціально-економічними та національно-історични¬ми особливостями, максимально повне врахування яких в госпо¬дарській діяльності зумовлює певну спеціалізацію територій. Зав¬дяки цьому досягається істотне зростання продуктивності суспі¬льної праці.Закономірність концентрації та комплексного розміщення про¬дуктивних сил є результатом прояву територіального поділу праці. Спеціалізація виробництва спричиняє необхідність взаємопов'я¬заного розвитку галузей на окремій території, на основі чого до¬сягається оптимальний режим використання усіх видів ресурсів. Основними якісними ознаками комплексного розміщення продук¬тивних сил виступають: економічно обгрунтований, раціональ¬ний режим використання природних ресурсів; максимально пов¬не залучення до суспільне корисної трудової діяльності наявного трудового потенціалу регіону; збалансованість галузевої струк¬тури економіки регіону за природними, трудовими і виробничи¬ми параметрами; тісний взаємозв'язок (на основі комбінування, кооперації та спільного використання інфраструктури) між основ¬ними ланками господарства регіону.