Підприємництво

Злиття двох і більше підприємств в одне означає перехід прав і обов'язків кожного з них до підприємства, що виник¬ло внаслідок правового акту злиття. У цьому випадку вини¬кає нове підприємство.

Приєднання одного підприємства до іншого означає, що до нього переходять права і обов'язки приєднаного підприєм¬ства. Нове підприємство внаслідок такої реорганізації не виникає.

Поділ підприємства є створенням на базі одного існуючого підприємства двох і більше підприємств як суб'єктів права. Це поділ усього майна підприємства. Даний спосіб реорга¬нізації передбачає затвердження власником (уповноваженим ним органом) роздільного акту (балансу). Згідно з цим актом частина майна та відповідні права та обов'язки реорганізованого підприємства переходять до підприємств, створених внаслідок поділу.

Виділ передбачає, що з діючого підприємства виділяються один або більше структурних підрозділів, які створюються як самостійні підприємства. Поділу всього майна підприєм¬ства цей спосіб реорганізації не передбачає. Згідно з розді¬льним актом (балансом) до них переходять частини майна та відповідні права і обов'язки реорганізованого підприєм¬ства.Перетворення підприємства як спосіб реорганізації озна¬чає перетворення однієї форми власності в іншу (наприк¬лад, державної в колективну) і, відповідно, зміну організа¬ційно-правової форми підприємства. Даний спосіб реоргані¬зації масово застосовується в процесах корпоратизації і при-ватизації майна державних підприємств. При перетворенні до підприємства, яке щойно виникло, переходять права і обов'язки колишнього підприємства.

Ліквідація і реорганізація підприємства тягне за собою виключення його з державного реєстру підприємства України. З дати виключення підприємство вважається реоргані¬зованим чи ліквідованим.

Статусу суб'єкта права і юридичної особи підприємство позбавляється після здійснення щодо нього заходів, які є ліквідаційним процесом, врегульованим законом. Зокрема, це такі заходи:

1. Ліквідація підприємства ліквідаційною комісією, що призначається органом (особою), який прийняв рішення про ліквідацію. Цей орган (особа) може покласти обов'язок щодо ліквідації підприємства на його органи управління.

2. Встановлення порядку і строків ліквідації. Їх встановлює орган, що прийняв рішення про ліквідацію (власник, уповноважений орган, суд, арбітражний суд). Встановлюється також строк для задоволення претензій кредиторів. Він не може бути менше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.

3. Виконання ліквідаційною комісією своїх обов'язків: по¬відомлення про ліквідацію підприємства в пресі (за місцем знаходження), про порядок і строки ліквідації; вжиття не¬обхідних заходів для стягнення дебіторської заборгованості підприємства, виявлення його кредиторів та претензій ос-танніх. Кредитори та інші юридичні та фізичні особи, що мають угоди з підприємством, повідомляються про ліквіда¬цію письмово.

4. Здійснення ліквідаційною комісією згідно з встановле¬ним законом порядком: інвентаризації і оцінки майна органі¬зації, реалізації майна, розрахунків з кредиторами і членами трудового колективу, складання ліквідаційного балансу і подання його органу, який призначив ліквідаційну комісію, або власнику.

Майнові претензії кредиторів до ліквідовуваного підприєм¬ства задовольняються з його майна. При цьому законода¬вець припускає, що відповідного майна для задоволення претензій всіх кредиторів може не вистачити (презумпція недостатності майна). Тому в законодавстві про ліквідацію підприємств діє загальне правило щодо черговості задово¬лення боргів ліквідовуваним підприємством-боржником.

Залежно від підстав ліквідації підприємства встановлено два види черговості. Якщо підприємство ліквідується у зви¬чайному порядку, діє черговість, встановлена статтею 36 Закону «Про підприємства в Україні». Вона має бути конк¬ретизована статутом.

Якщо підприємство оголошене банкрутом, діє черговість, визначена статтею 21 Закону «Про банкрутство». Звичайна черговість — це першочергові та інші борги підприємства-боржника. Першочерговими є борги: