Підприємництво

— індивідуальне приватне підприємство, засноване на при¬ватній власності і праці однієї фізичної особи (підприєм¬ство однієї особи);— сімейне приватне підприємство, засноване на приватній власності та праці громадян, що проживають спільно як члени однієї сім'ї (наприклад, сімейним підприємством може бути селянське (фермерське) господарство);

— приватне підприємство з правом найму робочої сили за¬сноване на приватній власності окремого громадянина Ук¬раїни, який використовує найману працю.

Якщо приватне підприємство має не одного, а кількох власників (наприклад, сімейне), його майно є спільною суміс¬ною власністю. Інша, тобто часткова спільна власність, по¬винна бути встановлена письмовою угодою власників майна (ст. 18 Закону «Про власність»).

Спільне підприємство — це організаційна форма підприєм¬ства, заснованого за законами України на базі об'єднання майна різних форм власності (так звана змішана форма влас¬ності).' Спільні підприємства, як правило, мають форму гос¬подарських товариств, тобто є суб'єктами права колектив¬ної власності.

Засновниками спільних підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни України, інших держав. Залежно від цьо¬го є два види спільних підприємств: а) звичайні (національні) спільні підприємства; б) спільні підприємства з іноземними інвестиціями.

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями — це підприємство будь-якої організаційно-правової форми, ство¬рене за законами України, якщо в його статутному фонді протягом календарного року є кваліфікаційна іноземна інвес¬тиція (тобто іноземна інвестиція, що становить не менше 20 відсотків статутного капіталу і при цьому не може бути мен¬ше суми, еквівалентної залежно від виду інвестиції 50 тися¬чам доларів США, 100 тисячам, 500 тисячам чи 1 млн. доларів США). Правове становище і діяльність таких підприємств, крім Закону «Про підприємства в Україні», регулюється Декретом Кабінету міністрів України від 20 травня 1993 р. «Про режим іноземного інвестування» та Зако¬ном України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономіч¬ну діяльність».

Іноземне підприємство — це організаційно-правова форма підприємства з місцезнаходженням в Україні, створеного як суб'єкт права згідно із законодавством іноземної держави, майно якого повністю є у власності іноземних громадян, юридичних осіб або держави.

Визначення іноземне (іноземна власність) означає, що підприємство підпорядковується різним юрисдикціям. По¬рядок створення і внутрішньої діяльності іноземного підпри¬ємства регулюється законодавством країни, якій воно нале¬жить. Законодавство України не регулює цих відносин. Ра¬зом з тим умови реєстрації та діяльності іноземного підприє¬мства в Україні регулюються українським законодавством, тобто на іноземні підприємства загалом поширюється на¬ціональний правовий режим господарської діяльності.

Крім форм і видів законодавець застосовує для класифі¬кації підприємств поняття категорії (ст. 2 Закону «Про підприємства в Україні»).

Категорія означає техніко-економічну (не юридичну) кла¬сифікацію усіх підприємств усіх організаційно-правових форм за кількістю працівників. За цією ознакою розрізняються малі та інші (середні, великі) підприємства.

Створення підприємства.

Термін створення являє собою правове поняття господарського права. Це поняття включає врегульовані правом умови фактичного виникнення та легітимації підприє¬мства в статусі правового господарюючого суб'єкта, суб'-єкта права.

Виходячи з того, що в економіці України створюються і функціонують підприємства різних організаційно-правових форм, господарське законодавство визначає загальні і спеці¬альні умови їх створення. Загальні умови поширюються на всі форми підприємств. Вони визначені Законом «Про підприємства в Україні» (ст. 5), Законом «Про підприємниц¬тво» (ст. 6) та Цивільним кодексом, який регулює загальні умови створення юридичної особи, в тому числі — і підприєм¬ства. Спеціальні умови створення підприємств визначені законами про їх окремі види.

Як правове поняття створення включає визначення зас¬новників, їх засновницької компетенції, порядку діяльності щодо створення підприємства. Засновником є особа, що має право створити у встановленому порядку підприємство (організацію) як юридичну особу. За Законом «Про власність» (ст. ст. 6, 33) і Законом «Про підприємства в Україні» (ст. 5) таким правом наділені безпосередньо власники засобів ви-робництва та іншого майна та уповноважені власником (влас¬никами) органи, тобто фізичні і юридичні особи, що мають засновницьку право- і дієздатність. Отже, тут діє загальний принцип, згідно з яким, засновниками (співзасновниками) можуть бути «фізичні і юридичні особи, крім випадків, пе¬редбачених законодавчими актами України».Уповноважені органи, які можуть бути засновниками підприємств, визначає власник. Щодо підприємств загальнодержавної власності — це підвідомчі Кабінету міністрів України органи державної виконавчої влади, інші центральні відомства. Вони приймають рішення про створення підприємств державної власності, затверджують статути і контролюють їх дотримання, укладають та розривають кон¬тракти з керівниками підприємств, контролюють ефек¬тивність використання закріпленого за підприємствами май¬на, його збереження Це загальне правило. В окремих ви¬падках (наприклад, щодо підприємств будівельного комп¬лексу) зазначені функції і повноваження Кабінет міністрів України делегує господарським об'єднанням: коропораці-ям, концернам тощо. Щодо підприємств комунальної влас¬ності уповноваженими органами з засновницькими права-ми є виконкоми обласних і міських Рад, місцеві державні адміністрації та уповноважені ними органи.