Рушійні сили економічного прогресу: протиріччя, потреби, стимули, інтереси
Суспільство повинне задовольняти як соціальні, так і економічні потреби, але результуючим показником є ступінь задоволення соціальних потреб. Останні — важ¬ливий стимул економії праці, яка ефективна, коли в неї включаються такі соціальні чинники, як освіта, наука, ініціатива, культура, винахідливість і тим більше моти¬вація праці. Прикладом зростаючого впливу соціальної сфери може бути економіка США, де з кінця XIX ст. частка засобів виробництва у ВНП не перевищувала 19%.
В економічній літературі потреби класифікують по-різному. Так, у системі економічних потреб виділяють виробничі, суспільні та особисті. Останні поділяють на фізичні, інтелектуальні, соціальні. Потребами першого рівня є фізичні потреби, що передбачають реалізацію об'єктивних умов, необхідних для нормальної життєді¬яльності людини, їх елементарність визначається безпо¬середнім взаємозв'язком з біологічними функціями орга¬нізму людини. В той же час навіть елементарні потреби не можуть розглядатися як чисто біологічні, оскільки реальний спосіб задоволення їх (спосіб споживання) має соціальний характер, отже, відбивається на формуван¬ні соціальних потреб.
За ступенем реалізації розрізняють абсолютні, дійс¬ні та платоспроможні потреби. Абсолютні потреби фор¬муються відповідно до загального світового рівня роз¬витку виробництва і відбивають максимально досягну¬тий у світовій економіці рівень відтворення здібностей людини. Дійсні потреби — це ті, що можуть бути досяг¬нуті (реалізовані) при певному рівні розвитку виробни¬цтва. Споживати, задовольняючи таким чином потреби, можна лише те, що вже вироблено, і лише те, що су¬спільство може оплатити. Отже, платоспроможні потре¬би визначаються співвідношенням цін на предмети спо¬живання і грошових доходів населення. Залежно від цих двох чинників структура платоспроможного попиту мо¬же відповідати дійсним потребам або не відповідати їм. Тим самим суперечність між потребами та виробни¬цтвом набуває форми незбалансованості попиту і пропо¬зиції на товари та послуги.
Розробці моделей потреб надають великого значення в західній науці. Результати цих розробок використовуються насамперед у галузі маркетингу, реклами.
Ієрархія потреб за ступенем значення буде така: фізіологічні потреби, потреби самозбереження, соціальні по¬треби, потреби в повазі і потреби в самоутвердженні (за А. Маслоу).
Людина намагається задовольнити передусім най¬важливіші потреби. Як тільки їй вдається задовольнити якусь важливу потребу, остання перестає бути рушійною силою. Одночасно у людини з'являються наступні за важливістю потреби.
Кожний крок в розвитку суспільства — це одночасно задоволення потреб на новому, більш високому рівні. Суспільство завжди жорстко обмежене ресурсами праці, тому на кожному етапі свого розвитку воно висуває як двоєдину мету задоволення однаково пріоритетних соці¬альних та економічних потреб, виділяючи для цього не¬обхідні частини сукупного фонду робочого часу. Еконо¬мічні цілі реалізуються за рахунок нової додаткової праці, створюваної зростанням ефективності виробни¬цтва; соціальні зумовлені розширенням споживчих благ, вільного часу, розвитку людської особистості. Подвійний результат може бути представлений формулою
де Е — соціально-економічна ефективність; Uс, Uе — соціальний та економічний ефект; Т — суспільний робо¬чий час.
Соціально-економічна ефективність виражена як від¬ношення витрат і результатів, але результат є не про¬дуктом, а досягнутим рівнем задоволення соціальних та економічних потреб. При цьому на задоволення цих по¬треб (включаючи працю в сім'ї, домашньому господар¬стві) витрачають весь час, який і є, по суті, суспільним робочим часом.
Зростання ефективності проявляється в максимізації соціального та економічного ефекту і мінімізації робо¬чого часу. Соціальний результат виражається в досяг¬ненні кращих умов життя, а економічний ефект, досяг¬нутий у даному циклі, створює передумови для майбут¬нього розвитку. Механізм соціально-економічної ефек¬тивності є основою розвитку потреб, переходу від про¬стих до складних потреб, від матеріальних до духовних, від економічних до політичних, отже, до всебічно розвиненої індивідуальності.Соціальні та економічні потреби стимулюють розвиток відповідних видів діяльності, які забезпечують зро¬стання як економічної, так і соціальної сфер. Їм відпо¬відають два критерії, дві міри суспільного прогресу і два найбільш загальних закони розвитку — закон зро¬стання потреб і закон економії праці. Ці два закони від¬бивають дві сторони загальноісторичного і політекономічного закону ефективності, який відображує всі сфери людської діяльності, визначає її історичну еволюцію. Це проявляється вже на індивідуальному рівні: кожна людина, зацікавлена в максимальному задоволенні по¬треб, завжди намагається зберігати свою працю. Звід¬си — раціональне обмеження потреб, жорстка черговість їх задоволення, пошук найефективніших комбінацій. Ця ж двоїстість проявляється і на суспільному рівні: скорочення часу на задоволення одних потреб дає суспільству економічний виграш і можливість задоволь¬няти інші, більш високі потреби, включаючи потребу у вільному часі. Висока ефективність виробництва дає змогу задовольняти економічні потреби при затратах ро¬бочого часу, що постійно знижуються.