Рушійні сили економічного прогресу: протиріччя, потреби, стимули, інтереси
Регулювання державою економічних процесів на терені високого розвитку продуктивних сил і відповідно організаційно-економічних та соціально-економічних від¬носин відкриває можливість в умовах соціальне орієнтованого ринкового господарства оптимально поєднати особистий, колективний та державний інтереси з урахуванням глобальних проблем сучасності. Це стає можли¬вим, по-перше, через відкриття ринковими відносинами широкого простору для активізації економічних інтере¬сів особистості; по-друге, через узгодження взаємодію¬чих інтересів у системі «особистість — колектив — дер¬жава» за допомогою не лише суто ринкових методів, а й державного економічного регулювання.
В економічних відносинах між людьми потреби про¬являються насамперед як інтереси. Кожне окреме від¬ношення існує спочатку потенційно, у формі очікувань та ще незадоволених домагань людини. Як дійсні еконо¬мічні відносини реалізуються, коли набувають форми взаємного зв'язку. В кожному економічному відношен¬ні - між підприємцями і виробниками, між виробника¬ми і споживачами, державою і недержавним сектором економіки (бізнесом), партнерами, у відносинах між ін¬дивідами — мають місце елементи боротьби і співробіт¬ництва. Механізм суперечливої взаємодії інтересів мож¬на простежити на прикладі його рояву у сфері вироб¬ництва і ринку (рис. 4).
У сфері виробництва підприємці й робітники є протилежними сторонами економічних стосунків, але вони мають спільні інтереси щодо ринку, виступаючи як виробники або споживачі. Взаємозалежність цих груп об'єктивно зумовлює їх співробітництво.
Взаємодія інтересів є стимулом стимулом ефективного соціально-економічного розвитку. В країнах з розвинутою ринковою економікою високий рівень економічної ефективності та добробуту зумовлений насамперед цілеспрямованою мотивацією особистості в поєднанні з її політичною, юридичною та економічною свободою. При переході економіки України до ринку слід зробити акцент на особистих інтересах, які сприятимуть економічному зростанню. В умовах відродження української державності виходить на чільне місце також національний інтерес.
В умовах адміністративно-командної системи офіційно проголошувалось гасло першості загальнонародних інтересів над особистими. Насправді ж особисті інтереси працюючих значною мірою ігнорувались, а реалізовувалися передусім особисті інтереси правлячого полі¬тичного прошарку - державно-партійної бюрократії. Це розходження на рівні масової свідомості породило зневіру у загальнонародний, державний інтерес та необхідність дотримання його. Взаємозв'язок інтересів суспільства, колективу та особистості забезпечувався шляхом підпорядкування інтересів колективу (підприємств) державі; а точніше державному апарату методами адміністративно-командного та ідеологічного стимулювання економіки. В умовах недемократичного суспільства, за відсутності контролю, загальнонародні інтереси підміняли особистими (клас партійно-державної бюрократії).
5. НТР та її роль в єкономічному прогресіСутність НТР та її основні етапи. В історії розвитку техніки виділяють три основні етапи. Перший почався з виник¬ненням первісного ладу, появою найелементарніших знарядь праці й тривав до кінця XVIII — початку XIX ст., тобто до появи ма¬шинного виробництва. Цей етап охоплює понад 3 млн. років існування людського суспільства, а властивий йому технологічний спосіб виробництва базується на ручній праці. Другий етап тривав до початку розгортання НТР і базувався на машинній праці. На першому етапі техніка розвивалася на основі емпіричних знарядь і практичного досвіду людей. Головними віхами її розвитку в цей період було виготовлення знарядь праці з каменю, бронзи, а пізніше із заліза, що дало відповідну назву вікам: кам'яний, бронзовий, залізний. В умовах цього технологічного способу ви¬робництва існували первіснообщинний, рабовласницький, фео¬дальний і більша частина нижчої стадії розвитку капіталістично¬го ладу (з початку XVI до кінця XVIII ст.). Розвиток науки і техніки в докапіталістичних формаціях відбувався відокремлено. І лише в XVI—XVIII ст. почався процес поступового зближення наукового і технічного прогресу.
Науково-технічний прогрес (НТП) має еволюційну та рево¬люційну форми розвитку. Як загальноісторична закономірність він виник в період промислової революції кінця XVIII — почат¬ку XIX ст. Еволюційна форма розвитку характеризується посту¬повим кількісними (переважно) та якісними (частково) зміна¬ми в розвитку науки і техніки, вдосконаленням традиційних видів техніки, виробництва. Революційна форма розвитку НТП означає появу принципово нових видів, їх практичне застосування тощо, тобто докорінну революційну зміну технологічного способу виробництва.
В історії НТП виділяють дві промислові революції (перша — наприкінці XVIII — на початку XIX ст.; друга — в останній тре¬тині XIX — на початку XX ст., її ще називають електротехнічною революцією) і науково-технічну революцію, що почалася в сере¬дині 50-х років XX ст. і триває у наш час. У ході першої промис¬лової революції спеціалізація знарядь праці, інструментів в умо¬вах мануфактурного розвитку капіталізму в промисловості пос¬тупово готує основу для появи спеціалізованих машин, переходу до другого етапу в розвитку техніки — великого машинного ви¬робництва, до виникнення істотно нового технологічного спосо¬бу виробництва.