Рушійні сили економічного прогресу: протиріччя, потреби, стимули, інтереси

Впровадження фондозаощаджуючої форми в умовах сучас¬ного етапу НТР пов'язано з автоматизацією виробництва, використанням технологічного устаткування з програмним управлін¬ням, комп'ютерних систем і мікропроцесорів, гнучких виробни¬чих систем тощо.Основними показниками динаміки економічного зростання на макроекономічному рівні є зростання обсягів валового внутріш¬нього продукту або національного доходу; темпи зростання цих показників у розрахунку на душу населення та ін. Конкретніші показники — коефіцієнт зростання (визначається як відношення показника певного року, що вивчається, до базового), темп зрос¬тання (дорівнює коефіцієнту зростання помноженому на 100%) і темп приросту (дорівнює темпові зростання мінус 100).

Основні критерії економічного прогресу. Результат еко¬номічного прогресу — реальні досягнення в процесі економічно¬го зростання. Такі досягнення є критеріями соціально-економіч¬ного прогресу.

Критерії економічного прогресу — ознака, показник, на основі яких обґрунтовується оцінка сутності та якості поступального розвитку економічної системи і передусім головної продуктивної сили — людини.

Оскільки суспільний спосіб виробництва складається зі струк¬турних елементів, то економічний прогрес має різні критерії ви¬міру.

Дві основні сторони суспільного способу виробництва, як уже зазначалося, — продуктивні сили і виробничі відносини, або від¬носини економічної власності. Оскільки продуктивні сили є його змістом, відносини власності — формою, а визначальним у спів¬відношенні цієї пари категорій є зміст, то розвиток продуктивних сил — найбільш загальний критерій економічного прогресу. Це зу¬мовлено тим, що змістом продуктивних сил є ставлення людини до природи в процесі праці, що від рівня їх розвитку залежить обсяг створюваних матеріальних і духовних благ, а отже, й життє¬вий рівень населення, що до складу продуктивних сил входять людина, засоби виробництва, наука, інформація та інші елементи.

Важливим критерієм розвитку продуктивних сил є співвід¬ношення між масою застосовуваних засобів виробництва і кіль¬кістю зайнятих у виробництві робітників, або технічна будова виробництва. Іншими словами, йдеться про кількість засобів ви¬робництва, яку приводить у рух один працівник, її зростання виявляється у збільшенні фондоозброєності, енергоозброєності, машиноозброєності, а в умовах НТР — в автоматизації, комп'ютеризації праці. Залежно від цього відбувається перехід від одного суспільного ладу до іншого. З розвитком продуктивних сил зрос¬тають продуктивність праці, національне багатство, з'являються нові виробництва, джерела енергії, продукти тощо.

Залежно від структури всієї системи продуктивних сил відбу¬вається конкретизація найвищого, узагальнюючого критерію. Тому слід розрізняти такі критерії економічного прогресу: рівень роз¬витку робочої сили, засобів праці, науки, форм і методів органі¬зації виробництва, використовуваних людьми сил природи, інфор¬мації. Так, рівень розвитку робочої сили визначається її загаль¬ноосвітньою та професійною підготовкою, ступенем розвитку ро¬зумових здібностей тощо. Рівень розвитку засобів праці характе¬ризується продуктивністю, здатністю замінювати працю людини та іншими показниками.

Водночас розвиток продуктивних сил як найбільш загальний критерій економічного прогресу характеризує лише одну, хоч і провідну, сторону суспільного способу виробництва. Тому слід визначити основний, або вищий, критерій прогресу суспільного способу виробництва. Оскільки головна продуктивна сила — це робоча сила, працівник, а людина водночас є і продуктивнок силою, і носієм виробничих відносин, суб'єктом відносин влас¬ності, то головний критерій суспільного способу виробництва — розвиток людини, її потреб, інтересів, цілей. З цього погляду від¬мінність між різними способами виробництва полягає в тому, що у деяких із них економічний прогрес підпорядковується пе¬реважно розвитку лише певного класу (навіть окремої верстви, прошарку), а в інших прогрес продуктивних сил може підпоряд¬ковуватися розвитку більшості населення. Ця мета реалізується в дії основного економічного закону.

Оскільки сутністю людини є вся сукупність суспільних відно¬син (економічні, юридичні та ін.), то розвиток людини — голов¬ний критерій усього суспільного прогресу. Особа повинна розви¬нути всі свої сутнісні сили, здібності не лише в економічній систе¬мі, а й у сфері соціальних, політичних, культурних відносин.

Фактори, що належать до продуктивних сил, групуються за¬лежно від рівня технічної озброєності праці, розвитку науково-технічного прогресу, глибини спеціалізації, кооперації праці, інтенсивності, ступеня розвитку сутнісних сил людини, її здіб¬ностей тощо. Тому зростання продуктивності праці є лише іншим виразом економії часу, яку Маркс називав першим економічним законом, що відображає найбільш загальну основу й внутрішню логіку економічного прогресу, джерела і спосіб підвищення ефек¬тивності виробництва.Оскільки закон економії часу — це загальний економічний закон (тобто діє в усіх суспільних способах виробництва), а отже, розкриває сутність прогресивного розвитку лише технологічного способу виробництва, то його змістом є економія живої та уре¬чевленої праці. Залежно від ступеня розвитку технологічного спо¬собу виробництва, і насамперед системи продуктивних сил, еко¬номію робочого часу зумовлюють зміни в кожному з елементів цієї системи (засобах праці, робочій силі, науці, формах і мето¬дах організації праці, інформації, використовуваних людьми си¬лах природи), а також зміни в її речовій формі — спеціалізації, кооперації, комбінуванні виробництва, його концентрації тощо. У свою чергу, в межах кожного елемента системи продуктивних сил і техніко-економічних відносин можна виділити фактори, які зумовлюють економію робочого часу. Щодо основної продук¬тивної сили така економія залежить від рівня освіти, кваліфіка¬ції, розвитку творчих здібностей людини, її психологічного, емо¬ційного стану тощо.