Рушійні сили економічного прогресу: протиріччя, потреби, стимули, інтереси
Безпосередньо впливають на економію живої та уречевленої праці заходи, спрямовані на перехід від відсталих, відживаючих форм власності до нових, прогресивних форм. Так, перехід бага¬тьох підприємств до трудових колективів у США зумовив авто¬матичне зростання продуктивності праці на 15—20%. З цього пог¬ляду прогресивною формою власності є та, яка сприяє скороченню живої та уречевленої праці на одиницю створюваного блага (товару або послуги).
Внаслідок дії закону економії часу, підвищення продуктив¬ності праці зростає додатковий продукт. Це створює умови для розширеного відтворення речових і особистих факторів вироб¬ництва, всієї системи продуктивних сил, для збільшення віль¬ного часу, розвитку культури, мистецтва, а отже, для здійснен¬ня не лише економічного, а й соціального прогресу, для вдос¬коналення всієї системи суспільних відносин. Тому зростання додаткового продукту є важливим критерієм економічного прог¬ресу, збільшення багатства суспільства, конкретизує його попе¬редні критерії. Ще точнішим критерієм такого прогресу є від¬ношення додаткового продукту до необхідного. Одним із кри¬теріїв ефективності економічних систем, а отже, й економічного прогресу, американський учений Р.Кроуз вважає рівень трансакційних витрат.
Критерії техніко-економічного прогресу завжди перебувають у суперечності з критеріями соціально-економічного й суспільного прогресу. До критеріїв соціально-економічного прогресу, які відображають розвиток виробничих відносин, належать: роз¬ширене відтворення відносин власності; ступінь економічної сво¬боди безпосередніх виробників; їх власність на свою робочу си¬лу; самостійність (відносна) підприємств; участь в управлінні тих, хто створює матеріальні й нематеріальні блага; частка безпосередніх виробників у національному доході, національному багатстві країни; розвиток розумових, творчих здібностей людини, її потреб, інтересів та ін. До критеріїв соціального прогресу, які відображають розвиток всієї системи суспільних відносин, нале¬жать: ступінь соціальної, політичної, юридичної свободи безпо¬середніх виробників; їх можливість впливати на ідеологію, націо¬нальні відносини; користування багатствами культури, надбан¬нями мистецтва тощо.
Упродовж розвитку людського суспільства суперечність між критеріями техніко-економічного прогресу неодноразово набу¬вала антагоністичних форм. Так, відсутність у рабів власності на свою робочу силу, економічної свободи, жорстока експлуатація рабської праці супроводжувалися розквітом культури і мистецт¬ва у Давній Греції та Давньому Римі. Проте примусове поєднан¬ня безпосередніх виробників із засобами виробництва, відсут¬ність у них матеріальної заінтересованості в результатах своєї пра¬ці, зумовлена відсутністю власності на робочу силу, власності на засоби виробництва, призвели до загибелі рабовласницького ла¬ду в Римській імперії, до занепаду її культури та мистецтва.
Техніко-економічний прогрес, зростання продуктивності праці, досягнуті на стадії домонополістичного капіталізму за рахунок вузької, однобічної спеціалізації найманих робітників (мануфактурний період і машинне виробництво), увійшли в антаго¬нізм з такими критеріями соціально-економічного прогресу, як необхідність всебічного розвитку людини, її творчих здібностей, надзвичайно низька частка найманої праці у створеному нею на¬ціональному доході тощо.
На сучасному етапі НТР особливо актуальною є проблема гуманізації техніко-економічного прогресу, органічного поєднання економічної та соціальної ефективності, відновлення, збережен¬ня і примноження загальнолюдських цінностей. Для досягнення органічної єдності техніко-економічного, соціально-економічного і соціального прогресу необхідно, щоб головною метою їх роз¬витку була людина, її потреби, інтереси, добробут, розквіт її сутнісних сил. Тому не випадково 00Н запровадила такий узагаль¬нюючий показник людського прогресу, як індекс людського розвитку, який містить обсяг ВВП на душу населення, грамотність і тривалість життя.2. Рушійні сили і фактори єкономічного прогресу
Розвиток суперечностей — джерело прогресу. Гегель називав суперечність принципом будь-якого розвитку, саморуху. І справді, існувати — означає перебувати в русі. З цього погляду рух — це суперечність, єдність суперечностей. Тому суперечність, по-перше, є джерелом саморуху, його рушійною силою.
Економічна суперечність — суттєве, закономірне відношення і взаємодія між протилежними сторонами економічного явища чи процесу, внаслідок якої вона (суперечність) є їх рушійною силою розвитку, а в гносеологічному аспекті — основою пізнання сутності економічних законів та категорій.
Виникнення суперечностей спричинене існуванням загальних зв'язків, залежностей і зумовленостей всередині матеріальної сис¬теми, взаємодією різних сторін, властивостей, тенденцій, якостей у межах суперечностей. Взаємодія протилежних сторін характери¬зується їх взаємопроникненням, взаємозумовленістю, взаємозапереченням. Від сутності кожної зі сторін суперечності, її структури, характеру взаємозв'язку окремих елементів залежать відносини між протилежними сторонами, їх взаємна боротьба і взаємодія.