Національна фінансово-кредитна система

Страхова система в Україні складається з організацій, які займаються створенням і використанням спеціального страхового фонду для відшкодування збитків від стихійних лих та інших непередбачених ситуацій. Процес страхування виражає економічні відносини між організацією, що утворює фонд і розпоряджається ним (страхувачем), і юридичними особами та окремими громадянами (страхувальниками), за рахунок внесків яких утворюється страховий фонд.

Основним страхувальником є населення, яке забезпечує 70 % надходжень страхових внесків. Від народного господарства надходить лише 30 %. Водночас виплати страхових відшкодувань і страхових сум населенню становлять 58 %, а народному господарству – 42 % [13].

Фінанси підприємства є тією частиною загального процесу виробництва і праці, яка органічно поєднує інтереси виробників, споживачів і суспільства в цілому. Проста система руху фінансів підприємства спонукає учасників виробництва до прискорення їх руху, збільшення готових продуктів, зменшення витрат на виготовлення продукції і зростання прибутку, який є метою праці і виробництва. Основним принципом організації фінансів підприємства є їх самоокупність, тобто за рахунок прибутку підприємства відшкодовують затрати на виробництво, сплачують податки до державного бюджету і залишають частину цього прибутку на розвиток підприємства.

За ефективної економічної системи прибутки підприємства зростають через підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, обсягів виробництва продукції та узгоджують інтереси окремих виробників, бо зростає заробітна плата трудових колективів, формуються фонди розвитку підприємства і суспільства, на ринок надходить товарна продукція, ціни на яку не зростають [13].

Існують й інші шляхи отримання прибутків, особливо якщо розбалансованою є система економіки, виробництва, розподілу та обміну. У таких кризових ситуаціях (коли не відрегульовано систему ціноутворення, фонду споживання) виробники можуть отримувати прибутки навіть за умов спаду виробництва, але за рахунок різкого зростання цін на їх продукцію.З початку 90-х років зростання прибутків у різних галузях національної економіки було зумовлене негативними рисами її розвитку. Спад виробництва і зниження натуральної частини фонду споживання, кредитна емісія Національного банку спричинили різке підвищення цін на товари, роботи і послуги, що сприяло зростанню національних прибутків. Однак реальні прибутки швидко знижувалися. З тих же причин знижувалися і реальні доходи працівників усіх галузей господарства, оскільки зростання заробітної плати відставало від зростання цін, а ціни – від інфляції, тобто відбувалося знецінення карбованця.

Прибуток підприємств і організацій за період з 1990 до 1994 року зростав, здебільшого, за рахунок інфляції. Причому це зростання було найбільш помітним у тих господарських структурах, де найбільше виявляються інфляційні процеси, насамперед у сферах обігу та обміну. Якщо в галузях матеріального виробництва, зокрема, в промисловості, сільському господарстві, будівництві, на транспорті і зв’язку, прибуток за цей період з урахуванням інфляції зріс у 37 разів, то у сфері обміну (в торгівлі, постачанні і збуті, заготівлі, побуті) – у 50, а у сфері фінансів, кредиту і страхування, тобто у сфері грошового обігу – у 238 разів. У той же час, комунальна сфера з прибуткового господарства перетворилася на збиткове, а самі збитки становили 24,9 млрд. крб. [13].

Зростання прибутків з урахуванням інфляції вплинуло і на зростання рентабельності. Особливо високий рівень рентабельності спостерігався в хімічній і нафтохімічній промисловості, хіміко-лісовому, металургійному комплексах, у легкій промисловості та ін. Це було зумовлено енергетичною кризою, зростанням цін на енергоресурси, які Україна завозила з Росії, і, відповідно, на продукти переробки нафти. Щоб не знецінювались їх кошти, підприємства завищували прибутковість, яка, в свою чергу, спричиняла зростання цін на їх продукцію.

2. Національні гроші

Становлення національної грошової одиниці, грошової системи, як і фінансової, по-справжньому почалося з 90-х років, хоча товарно-грошові відносини на території сьогоднішньої України розвивалися паралельно з товарно-грошовими процесами тодішньої Європи та Азії. Цьому сприяли внутрішньонаціональний і міжнаціональний поділ праці, розвиток відповідних економічних і торговельних зв’язків [13].

Національні гроші є не лише засобом процесів товарообігу, платежів, нагромадження, а й обов’язковим атрибутом національно-державної системи.

Через національну грошову одиницю виражається стан системи виробництва, праці, розподілу, обміну, держави, управління тощо. Як функціонує держава, як вона впливає на систему виробництва, так і національна грошова одиниця виражає себе в обігу.