Глобальний інтерес та його виклики реалізації національного інтересу
Основними рівнями глобального інтересу є національний та державний інтерес. При цьому доцільно вказати на певну методологічну суперечність у розумінні специфіки функціонування національного інтересу, оскільки, з одного боку, він визначається глобальною системою цінностей, з другого ж - остання є чітко легітимованою структурою інтересів, притаманних для розвитку національних систем державного управління. Глобальний інтерес, таким чином, є своєрідним конгломератом, який уособлює систему інтересів, притаманну для світу в цілому. Точніше кажучи, хоча глобальний інтерес і складається з інтересів національних, проте він є чітким індикатором спільних потреб між суб’єктами глобального простору, які належать до різних національних держав.
Слід відзначити, що у міру того як змінюється світова конфігурація, зумовлена сучасними глобалізаційними процесами, змінюється і система національних інтересів. Тому особливо важливим ракурсом розгляду даної проблематики є визначення змісту та специфіки національних інтересів в умовах глобалізації, необхідно віднайти ефективні способи їх оформлення та консолідації, визначення збігу й незбігу різних концепцій національного та державного інтересів, а відповідно до цього визначити рівень ефективності системи державного управління та відповідних засобів зовнішньої політики щодо реалізації системи національних інтересів.Національний інтерес є важливим складовим елементом менталітету нації, який визначається його характерологічними рисами, стилем життєдіяльності, історичним досвідом, стереотипами, рівнем національної ідентичності. На думку М.Комлєвої, “національні інтереси являють собою сформовану в масовій свідомості потребу в певній геополітичній дії для забезпечення виживання та розвитку нації як цілісної структури” [11, с. 67]. Це безпосередньо вказує на те, що для кожної національної держави в умовах глобалізації першочерговим завданням має бути концентрація зусиль для реалізації національних інтересів. Проте світова практика сьогодні засвідчує іншу тенденцію, відповідно до якої 59% внутрішніх проблем пов’язуються з тим, що держава постає перед глобалізаційними викликами, а тому їй здебільшого доводиться реалізовувати глобальний інтерес, нехтуючи при цьому власними національними інтересами. Це вказує на те, що національні інтереси не можуть бути своєрідною штучною конструкцією, яка абсолютно відірвана від світових глобалізаційних тенденцій розвитку.
Важливою проблемою при визначенні змісту національних інтересів є їх гіпотетичне констатування, оскільки вони не розробляються, а лише сприймаються як певна форма даності, а тому вони є ефемерними, тобто “застиглими” сутностями, які розкривають специфіку функціонування нації протягом довготривалого стратегічного періоду. У цьому контексті постає питання про те, якими ознаками характеризується нація і наскільки ці ознаки знаходять своє адекватне оформлення в системі національних інтересів. Відомий теоретик національних проблем Е.Сміт класифікував близько десяти таких ознак, які дозволяють найбільш чітко визначити зміст національних інтересів та ідентифікувати їх відносність в умовах глобалізації [12]. До них учений відносить: культурні відмінності, які принципово відрізняють одну націю від іншої; єдність або компактність території (неперервність території), відносно великі розміри території та чисельність населення, наявність зовнішніх відносин з іншими групами, виражене почуття групової належності, участь в управлінні за наявності громадських прав, вертикальна економічна інтеграція. Проте в умовах глобалізації більшість із таких ознак нації розмиваються, а тому особливого значення набуває проблема їх збереження на користь розвитку національної держави.
На особливу увагу заслуговує концепція О.Ліснічука, відповідно до якої національні інтереси розглядаються не як “ідеологічна система, під яку можна підвести будь-яку справу чи витівку... це також не ікона, в святість якої треба вірити й молитись всує. Це схоже на колективне авторське полотно, коли кожен із окремих авторів залежно від своїх уявлень і здібностей вимальовує свою ланку. Або ж наприклад, у архітектурному сенсі - будівлю, коли у кожного є можливість докласти свій талант будівничого: вмурувати цеглину, звести стіну або щось оздобити” [13, с. 35]. Тобто національні інтереси є продуктом діяльності колективної душі, в межах окремої держави вони відображають потреби кожного її члена і, більше того, формуються кожним із них. Так само глобальний інтерес є результатом соціально-духовного та рефлексивно-патетичного осягнення змісту сучасної геополітичної ситуації в умовах глобалізації.
У свою чергу, державний інтерес в умовах глобалізації можна визначити як потребу держави та її структур здійснювати відповідну геополітичну стратегію з метою забезпечення власного розвитку в межах світової системи.
Складовими елементами національного інтересу українців виступають:
- універсалізм світосприйняття, який певною мірою забезпечує широку відкритість нації до світу в цілому;
- консерватизм, який простежується в чіткому підпорядкуванні традицій та стереотипів у суспільному житті;
- емоційність та душевність, які переносяться у сферу жорсткої раціональності в системі суспільного життя;