Глобальний інтерес та його виклики реалізації національного інтересу

Отже, ідея глобальної справедливості являє собою “мета-принцип” - вимогу, норму, яка визначає структуру суспільних відносин та політичних дій і виводиться в кожний історичний період з урахуванням існуючих умов [3, с. 26]. Це свідчить про те, що ідея глобальної справедливості, яка сьогодні становить зміст глобального інтересу, висуває стандартизовані вимоги до умов розвитку світу, які для однієї держави можуть бути прийнятними, а для іншої - ні. Точніше кажучи, те, що для однієї держави буде мати ознаку глобальної справедливості, для іншої може виявитись глобально несправедливим. Відповідно до цього доцільно виділити основні складові елементи ідеї глобальної несправедливості, перед викликами якої сьогодні постає сучасний світ, сюди ми відносимо:

- нерівні умови життя людей у межах різних національних держав;

- різні умови забезпечення охорони здоров’я людини;

- різні права на здобуття освіти;

- різні умови реалізації праці та соціального захисту;

- різні можливості для реалізації духовно-творчого потенціалу людини.

Таким чином, глобальна несправедливість є результатом нерівномірного розподілу матеріальних і духовних ресурсів у межах світового простору та нерівномірних умов для належної реалізації прав і захисту людського потенціалу. Однією із причин цього є неефективна глобальна соціальна політика, яка не забезпечує створення спеціальних інституцій для сприяння та реалізації людського потенціалу в умовах світового розвитку. Проте у цьому плані не слід заперечувати вже існуючий досвід функціонування таких транснаціональних інституцій, які фактично і беруть на себе значну частину функцій з реалізації соціальних, економічних та загальнолюдських умов розвитку, гарантуючи, таким чином, рівні умови для життєдіяльності окремих суб’єктів світового простору.Це ще раз підтверджує те, що в умовах глобалізації найбільш увиразненою стає ідея глобальної несправедливості, оскільки сьогодні більше як ніколи люди знають як розвивається сучасний світ, а тому й не бажають миритись із проблемами глобальної несправедливості, коли “у певній країні частина людей живе на віллах або в квартирах із кондиціонованим повітрям, тоді як інша частина - в печерах або ж і глиняних будиночках” [4]. Це свідчить про те, що в сучасному світі навіть у межах розвинених держав і тих, що перебувають на етапі розвитку, розрив між багатими та бідними все більше зростає. Це, у першу чергу, пояснюється тим, що одні держави мають більш динамічну стратегію розвитку, а інші - менш динамічну, що призводить до відповідного дисбалансу між ними. Підтвердженням цього у 2000 р. стала заява К.Аннан, що “майже половина населення планети все більше вимушена існувати менше ніж на 2 долари на день і близько 1,2 мільярди людей мають 1 долар на день” [5]. Унаслідок цього ми можемо констатувати новий зміст глобального інтересу - долання глобальної нерівності у розвитку сучасного світу. Важлива роль у цьому належить наданню допомоги небагатим країнам, яка проявляється, на думку К.Томашевської, у формі забезпечення “прогресу демократизації”. Свідченням цього, зокрема, є різні трансформаційні перетворення, які подекуди ініціюються з боку транснаціональних структур чи окремих національних держав і мають на меті зміну вектора розвитку національної політики [6].

Таким чином, людство сьогодні добре розуміє потенціал своїх людських можливостей і те, наскільки він з позицій світового розвитку є належно реалізованим у межах окремої національної держави. Саме тому стратегія людського потенціалу має бути зорієнтована на забезпечення суспільного розвитку, аби таким чином здолати глобальну нерівність у розвитку держав. Якщо за аксіому взяти збалансовану політику взаємодопомоги між державами, відповідно до якої багаті країни допомагають бідним, то в реальності це приведе до виникнення великої межі, адже доведеться реалізовувати, у першу чергу, глобальні інтереси, а не національні. Це свідчить про те, що у міру можливості реалізації глобальних інтересів посилюються суперечності між різними державами.

Виходячи із цього глобальний інтерес є необхідною складовою реалізації глобальної стратегії суспільного розвитку. Так, зокрема, ще у 50-ті рр. ХХ ст. в Уставі Організації Об’єднаних Націй фактично було виписано зміст глобального інтересу, коли “народи Об’єднаних Націй вирішили досягнути соціального прогресу та покращення життєвих стандартів в умовах більшої свободи, і з цією метою... використовувати міжнародні механізми для забезпечення економічного та соціального прогресу всіх народів, вирішили об’єднати свої зусилля для досягнення цих цілей” [7].

Таким чином, глобальний інтерес характеризує інтереси всіх суб’єктів світового розвитку, проте його зміст у межах кожної національної спільноти трактується по-різному, оскільки залежить від відповідної глобалізаційної стратегії держави, рівня її геополітичної відкритості, яку вона обирає як альтернативу для свого позиціонування. Проте технологія реалізації глобальних інтересів має бути тотожною, а для цього у населення планети мають бути спільні умови та фактори суспільного розвитку. Це, у свою чергу, свідчить про те, що глобальні інтереси визначаються національними інтересами держав, а з іншого боку - саме глобальні інтереси приводять до ідентифікації змісту національних інтересів, оскільки за таких умов ризики їх реальної втрати є очевидними.