Глобальний інтерес та його виклики реалізації національного інтересу

німці, японці, китайці, іранці, араби, євреї

росіяни

американці, англійці, французи, індійці, голландці

грузини

ірландці

Окремі форми домінантності (манії) спираються на те, що в основі людської установки немає жодної складової, яку б можна було прибрати, адаптувати чи замінити. Це свідчить про те, що установка як основа формування інтересу є мінливою і залежить від психочасових вимірів. На думку дослідника, навіть довготривалі установки (наприклад ті, що стосуються стратегічної життєдіяльності нації в цілому) мають здатність змінюватись залежно від прагнень більшості громадян, а також залежно від викликів умов глобального розвитку, які реально змінюють долю нації. Саме тому нація, враховуючи при цьому релігійні, соціально-політичні, культурні (мова, мистецтво, література, наука) системи, які забезпечують їй відповідний рівень ідентифікації, має бути здатною на “акт творчості” у формуванні свого глобального інтересу розвитку. Передусім йдеться про національну спадщину, те, яким чином вона впливає на формування глобального інтересу і яким чином цей інтерес відображає формати розвитку окремої нації. Виходячи із цього Д.Узнадзе запропонував формулу циклічної логіки, яка розкриває закономірності зміни інтересів, якими керується нація протягом певної доби історичного розвитку і які з необхідністю визначаються об’єктивними умовами та факторами такого розвитку [8]. Більше того, спільність складових елементів такого інтересу є засобом інтеграції зусиль між націями щодо реалізації їх спільних потреб. Унаслідок цього такі інтереси, якими керуються окремі нації на певному етапі історичного розвитку, перетворюються на форму глобального інтересу.

У контексті визначення сутності глобального інтересу доцільно чітко розмежовувати поняття глобального та геополітичного інтересу. На нашу думку, геополітичний інтерес може розглядатись як складовий елемент глобального інтересу, але лише з точки зору окремої держави. Глобальні інтереси в цьому плані - це такі інтереси, які характеризують розвиток світу в цілому, тоді як геополітичні інтереси представляють інтереси окремої держави щодо реалізації принципів її зовнішньої політики. Так, на думку Дж.Фейблмана, геополітичні інтереси - це інтереси, які “забезпечують економічну та політичну вигоду для держави, зокрема її безпеку шляхом освоєння та поставлення у залежність від себе інших держав та суспільних інститутів доступними методами..., тобто це прагнення досягнути абсолютних переваг перед іншими країнами у всіх напрямах, особливо у сфері високих технологій, та шляхом економічного й політичного тиску та прямої агресії з метою забезпечення абсолютної керованості певною ситуацією” [9, с. 262].Досить часто розуміння глобального інтересу підміняється інтересами західного світу, які начебто мають загальний трансцендентний характер. До такої системи інтересів закономірно відносять “уявлення про Захід як союзника, партнера та носія певної системи цінностей, інститутів та культурних норм, як джерело нових стандартів життя, технологічного лідера, противника будь-якої форми загроз” [10, с. 68]. Проте тут постає питання, наскільки така система інтересів розвитку західного світу буде в обов’язковому порядку поділятись усіма суб’єктами глобального простору і чи стане така система інтересів легітимною формулою розвитку сучасного світу. Передусім тут йдеться про те, наскільки глобальний світ готовий жити лише за західною системою інтересів і наскільки така система інтересів може виявитись компромісною для окремих національних держав, гарантуючи їм безпеку, стабільність та процвітання. Проте для будь-якої національної держави в умовах глобалізації задля збереження власної системи цінностей важливо уникати залежності від західного світу, навіть якщо його інтереси жодною мірою не суперечать національним. Реальним підтвердженням недостатньо адекватного ставлення українців до інтересів західного світу є ставлення до НАТО, що засвідчує антизахідні настрої у суспільстві. Це, зокрема, вказує на те, що вплив інтересів західного світу, його ціннісної системи зокрема, оцінюється амібвалентно або ж і негативно у тому разі, якщо це призводить до розмивання національної ідентичності та руйнації традиційної системи життєдіяльності суспільства. Важливим фактором сприйняття або і несприйняття інтересів західного світу є національний інформаційний простір, який увиразнено доводить пріоритет тієї чи іншої позиції, унаслідок чого у громадськості формуються побоювання щодо сприйняття інтересів західного світу. Головне, на чому зараз має бути зосереджена увага, - це уникнення тотального копіювання західних стандартів суспільного розвитку, недопустимість “нав’язливих форм прогресу”, оскільки це перешкоджає реалізації національних інтересів. Важливим механізмом реалізації національної системи інтересів в умовах глобалізації має виступати державна політика, яка б забезпечувала баланс між західними та антизахідними інтересами шляхом стримування певних політичних “перекосів” у той чи інший бік. Проте така політика не повинна мати форму прозахідної чи антизахідної пропаганди, оскільки це може призвести до дисбалансу в реалізації не лише зовнішньої політики держави, але і внутрішньої. Слід також відзначити, що певні ізоляціоністські тенденції, які сьогодні спостерігаються в розвитку окремих держав, не завжди відповідають умовам глобалізаційного розвитку, а тому можуть стати реальною перешкодою на шляху модернізації систем державного управління.