Державне регулювання споживання товарів і послуг

Мінімальний споживчий бюджет розраховується за такими методами:

статистичний, за яким існуюча структура споживання приймається як мінімальна і використовується для формування мінімального споживчого бюджету. Метод доповнюється бюджетними обмеженнями, які дозволяють краще обґрунтувати обсяг і структуру споживчих витрат;

структурний — означає використання існуючого співвідношення між видами витрат населення на придбання матеріальних благ і споживчих послуг, зокрема між продовольством та іншими товарами для прогнозування структури бюджету на подальший час;

нормативний — спирається на використання науково обґрунтованих нормативів споживання окремими громадянами чи їхніми сім’ями матеріальних благ і послуг. Цей метод дозволяє встановити межу бідності, коли відтворення погіршується, за цією межею мінімальний споживчий бюджет уже не збігається навіть з прожитковим мінімумом.

При визначенні мінімального споживчого бюджету використовують розрахунки мінімальних споживчих кошиків (продовольчих та непродовольчих). Набори кошиків визначають за нормативами, які розраховують наукові заклади за статево-віковими групами населення, на душу населення в середньому по державі. Споживчі кошики розроблені для 13 статево-вікових груп населення.

У більш сприятливих ситуаціях мінімальний споживчий бюджет може використовуватись для розрахунків зарплати, пенсій, стипендій, матеріальної допомоги. Його можна застосовувати для оцінки:

зусиль держави щодо соціального захисту населення;

доходів малозабезпечених громадян;

добробуту всього населення;

ефективності соціальних програм, що розробляють державні структури;

соціальної ситуації, що складається.

Оптимальний споживчий бюджет відбиває обсяг і структуру споживання матеріальних благ і послуг, які забезпечують повне і виважене задоволення потреб людей при досягнутому рівні розвитку продуктивних сил. Структура такого бюджету виглядає так: харчі — 27 %; непродовольчі товари — 41 %; послуги — 19 %; інші витрати — 13 %. Даний бюджет є критерієм оцінки фактичного рівня і структури споживання, розрахунку рівня задоволення потреб населення в благах і послугах.

Література

1.Витренко Н. М. Социальная инфраструктура Украины: Оценка уровня и перспектив развития. — К.: Наук. думка, 1993.

2.Гайдуцький П. І., Подолєва О. Е. Фінансування соціальної політики. — К.: УАДУ, 1995.

3.Государственное регулирование экономики и социальный комплекс / Под. ред. проф. Т. Г. Морозовой. — М.: Финстат-информ, 1997.

4.Гриненко А., Кожан Т. Соціальний захист і боротьба з бідністю за умов переходу до ринку // Україна: Аспекти праці. — 1997. — № 5.

5.Громадське харчування на сьогодні // Баланс. — 1998. — № 34.

6.Данилишен Б. Сучасні тенденції регулювання процесів природокористування в Україні // Економіка України. — 1996. — № 11.

7.Державна програма охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів України (концептуальний варіант). — К., 1995.