Державне регулювання споживання товарів і послуг

План

1.Сутність і зміст споживання

2.Система вивчення попиту населення на товари і послуги та засоби його задоволення

3.Регулювання споживання товарів і послуг

1. СУТНІСТЬ І ЗМІСТ СПОЖИВАННЯ

Студенти повинні знати, що вітчизняна економічна думка розрізняє споживання товарів і послуг як особисте (індивідуальне), що саморегулюється, і загальне споживання, що задовольняє суспільні потреби людей в управлінні, науці, захисті, суспільному користуванні будовами, спорудами, приладами, засобами техніки. Цей вид споживання прогнозується і регулюється державою через покриття матеріальних витрат закладів і установ, які обслуговують населення.

Для прогнозування споживання та його регулювання використовуються такі показники:

1. Фонд споживання — вартість усіх фактично спожитих чи придбаних населенням і закладами невиробничої сфери споживчих благ у матеріально-речовій формі.

2. Склад фонду споживання (у відсотках).

3. Особисте споживання населення.

4. Матеріальні витрати у закладах та установах, які обслуговують населення.

5. Ресурси для споживання і невиробничого будівництва в національному доході.

6. Споживання продуктів і товарів у натуральному виразі в розрахунку на душу населення, на сто сімей.

Студенти повинні знати, що особисте споживання слід розуміти як:

природне біологічне явище, коли йдеться про харчування;

фізичне, коли йдеться про споживання світла, теплоти, житла, одягу, взуття;

духовне, коли йдеться про користування духовними благами;

економічне явище, коли реалізується основна мета виробництва, обміну і розподілу продукту, бо продукт урешті-решт виробляється для споживання;

соціальне явище, коли йдеться про зіставлення сьогоднішнього пенсіонера та бізнесмена.

Таким чином, особисте споживання — це споживання благ і послуг, які перебувають у приватній власності сімей чи індивідів. Воно саморегулюється під впливом збільшення і розвитку виробництва, зростання доходів, зміни цін на товари і послуги.

Матеріальну основу особистого споживання утворюють засоби особистого споживання, тобто предмети споживання і послуги з продукту поточного виробництва (харчі, теплота, електроенергія тощо) і знос засобів споживання тривалого вжитку (житло, меблі, транспортні засоби, книги тощо), створених у попередні виробничі періоди. Як відомо, більша частина засобів споживання надходить у споживання через ринок, тому їх обсяг визначається купівельною спроможністю громадян, грошовими доходами, які вони одержують через систему розподілу (винагороди за працю, пенсії, стипендії тощо). Інша частина засобів особистого споживання (переважно послуги) споживається через систему спільного задоволення потреб (безплатно). Ще інша частина засобів споживання створюється в особистих підсобних і домашніх господарствах громадян.