Державне регулювання споживання товарів і послуг

Споживчий бюджет складається з індивідуального бюджету, що формується індивідуальними доходами, та грошової оцінки послуг, які надходять населенню з суспільних фондів споживання. Розрахунки споживчого бюджету проводять у цінах відповідних років.

Прогноз бюджету здійснюється побудовою моделі динаміки і структури споживання, орієнтованої на досягнення раціонального споживання населенням матеріальних благ і послуг.

Прогноз споживчого бюджету застосовується для оцінки досягнутого рівня життя населення; пошуку найбільш ефективних шляхів поліпшення добробуту народу; обґрунтування рівня доходів сімей, оплати праці, доходів, соціальних виплат та пільг.

Індивідуальний споживчий бюджет — обсяг споживчих благ і послуг за рахунок індивідуальних доходів, представлених у табл. 1.

Таблиця 1

ДоходиСпоживання

1. Зарплата

2. Гроші з КСП

3. Пенсії, стипендії

4. Допомога

5. Надходження з фінансової системи

6. Натуральні доходи від КСП

7. Від приватних господарств1. Продтоварів

2. Непродовольчих товарів

3. Оплата послуг

4. Платежі

5. Заощадження

РазомРазом

Товарне споживання бюджету обчислюється згідно з даними про купівлю товарів у роздрібній та комісійній торгівлі, на місцевих та сільських ринках, про надходження продуктів з підсобних підприємств та господарств, КСП, від рибальства, мисливства тощо. Товарне споживання непродовольчих товарів обчислюється також з даних про купівлю товарів у торговельній мережі, на сільських ринках, у ремісників, через самозаготівлю. Сумуванням усієї купівлі встановлюють загальний обсяг товарної частини бюджету. Паралельно визначається речова структура бюджету.Витрати на оплату послуг обчислюються за балансом доходів і витрат. Так само визначають різні платежі і заощадження. Дохідна частина індивідуального споживчого бюджету формується згідно з розрахунками реальних доходів населення.

Мінімальний споживчий бюджет — це балансовий розрахунок, що визначає такий обсяг доходів, який дозволяє задовольнити потреби в їжі, одягу, предметах господарського вжитку, культурних запитах на рівні мінімальних фізіологічних норм, достатніх для життєдіяльності здорової дорослої людини, розвитку дітей, збереження здоров’я людей похилого віку.