Державне регулювання споживання товарів і послуг

y — середньодушовий розмір попиту на початок базового періоду;

Δx — зміни доходів на душу населення в базовий період;

x — середньодушовий розмір доходу на початок базового періоду.

Наприклад. У базовий період продаж швейних виробів на душу населення зріс з 280 до 300 грн. Доходи населення зросли з 7000 до 7220 грн. Коефіцієнт еластичності попиту дорівнює:

У даному випадку коефіцієнт еластичності попиту вказує, на скільки відсотків зміниться попит при зміні доходу на 1 відсоток. Спираючись на значення отриманого коефіцієнта, можна стверджувати, що в майбутньому році при зростанні реальних доходів на душу населення на 3,2 % продаж швейних виробів збільшиться на 7,3 % (3,2  2,27). Позитивні коефіцієнти еластичності свідчать про те, що потреби в товарах зростають і задовольняються не повністю.Корпоративні методи спираються на зіставлення структур попиту, які утворюються в досліджуваній сукупності в аналоговому об’єкті. За аналог береться об’єкт із більш розвинутою структурою попиту, наприклад, вищого за рівнем середньодушового доходу — економічна група, сім’я. Виходячи з такого зіставлення визначають перспективи розвитку попиту досліджуваної сукупності населення, а також перспективні напрями в зміні загальної структури попиту.

Метод експертних оцінок заснований на поєднанні глибоких наукових знань з інтуїтивним відчуттям, творчої фантазії та уяви спеціалістів, які мають значний професійний, науковий і практичний досвід. Цей метод використовується в довгострокових прогнозах.

Прогнозування попиту ведеться за товарними групами, товарним асортиментом чи за окремими товарами. Товарні групи формуються за виробничими, торговельними та економічними ознаками, краще — за споживацькими цілями споживачів. Останні мають бути пріоритетними. При прогнозуванні попиту на окремі товари (за марками, моделями, артикулами) виходять з номенклатури й асортименту, який надходить і реалізується через торгівлю, або ті, які споживалися населенням.

Прогнози складають на п’ять років за укрупненою номенклатурою товарів по споживчих комплексах. Наприклад, чоловічий чи жіночий одяг — верхній, для осіннього-зимового сезону, для спорту, білизна тощо. Для прогнозування використовувались нормативи, розраховані на п’ять років, які були зорієнтовані на так зване раціональне споживання населення.

При прогнозуванні орієнтувались на «тип споживача», що давало змогу визначити структуру й обсяг попиту різних прошарків населення. При цьому враховувались і фізіологічні норми споживання продуктів та непродовольчих товарів. Такі норми розрізняються за віком, статтю, зайнятістю. За такими фізіологічними нормами складались, наприклад, набори гардероба за статево-віковими групами населення.

3. РЕГУЛЮВАННЯ СПОЖИВАННЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

При розгляді цього питання студенти повинні знати, що показники обсягу споживання благ і послуг характеризують середні рівні споживання населенням найважливіших продовольчих товарів (м’ясо, молоко, яйця, риба, хлібопродукти, картопля, овочі, фрукти) та платних послуг. Середні рівні споживання продовольчих товарів можна розрахувати за допомогою балансових розрахунків валових ресурсів м’яса, молока, яєць, картоплі, зерна, овочів, що проводяться при обчисленні розвитку сільського господарства. Обсяг споживання платних послуг прогнозується відповідно до прогнозу доходів та структури витрат населення на підставі прогнозних споживчих бюджетів і балансу грошових доходів і витрат населення.

Слід пам’ятати, що для прогнозування рівня життя населення та його державного регулювання використовують показники соціальних гарантій населенню — такі, як прожитковий мінімум (мінімальний споживчий бюджет); величина вартості прожиткового мінімуму; вартісна величина споживчого кошика на продукти харчування; межа малозабезпеченості; мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія; стипендія; допомога тощо.

Споживчий бюджет — це балансовий розрахунок, який характеризує обсяг і структуру споживання населенням або його окремими суспільними верствами матеріальних благ та споживчих послуг.