Державне регулювання споживання товарів і послуг

На структуру споживання впливають економічний розвиток країни; праця (розумова, фізична), вік і стать людини, кліматичні умови; соціальні умови (наприклад, місто, село), національні особливості, вихованість, зв’язки тощо. Оптимальна структура споживання — це висококалорійний раціон харчування, це добре спланований гардероб (одяг, взуття), це розумно організовані робота і побут, і весь життєвий процес.

Структура споживання має такі основні ознаки:

співвідношення між окремими видами витрат населення на придбання благ і послуг;

співвідношення ресурсів поточного споживання і нагромадження споживчого майна;

співвідношення ресурсів поточного споживання і невиробничих капітальних вкладень;

співвідношення у нагромадженні майна сімейного і індивідуального користування і сумісного споживання;

співвідношення шляхів та каналів надходження у споживання тих чи інших благ (торгівля, колгоспи, самозаготівля, підсобні господарства тощо).

У перехідний період до ринкової економіки особисте споживання може мати такі форми, як індивідуально-сімейна, колективна та колективно-сімейна. У свою чергу, особисте споживання може бути платним і безплатним.

Загальне споживання — це споживання засобів, що перебувають у державній чи колективній власності, яке може бути платним чи безплатним. Вони можуть прогнозуватись, плануватись, регулюватись.

Споживання в цілому повинно мати чітко виважені організаційні, юридичні, власницькі та податкові межі, ґрунтуватись на рівновазі між попитом та пропозицією, між власне споживанням і нагромадженням.

З цього приводу Верховна Рада приймає Закон про державний бюджет, де передбачаються розміри сумісного споживання через:

фінансування заходів, пов’язаних із здійсненням державного регулювання цін (дотація на газ, торф, будівельні матеріали для індивідуальних забудовників та житлово-будівельних кооперативів, здешевлення вартості будівництва житла молодіжно-житловими комплексами, житлово-комунальне господарство, відшкодування різниці в цінах на обслуговування ліфтів у будинках житлово-будівельних кооперативів, збитки житлово-комунального господарства Академії наук України, авіалінії);фінансування соціально-культурних закладів і установ, у тому числі освіти, культури, охорони здоров’я, фізичної культури та молодіжних заходів;

фінансування відомчих закладів соціально-культурної сфери;

фінансування науки;

фінансування житлово-комунального господарства;

реставрацію пам’яток архітектури.

2. СИСТЕМА ВИВЧЕННЯ ПОПИТУ НАСЕЛЕННЯ НА ТОВАРИ І ПОСЛУГИ ТА ЗАСОБИ ЙОГО ЗАДОВОЛЕННЯ

Слід пам’ятати, що людські потреби, попит на товари і послуги залежать від рівня культури населення та особистих якостей кожної людини. Зростають культурні засади суспільства, збільшуються і потреби його членів, змінюється їх якість.

Потреби людей практично безмежні, а ресурси по задоволенню цих потреб вичерпні. Людина вибирає товари для споживання, якщо вони дають їй насолоду в межах своїх фінансових можливостей, купівельної спроможності. Остання формує попит.