Аналiз закону про мiсцеве самоврядування. Роберт агранофф

владою. У статтi 58 сказано, що мiсцевi органи "незалежно здiйснюють

наданi їм повноваження". Незрозумiло на чому робиться наголос -- на

незалежностi чи на наданих повноваженнях. Нарештi, у варiантi комiсiї

немає справдi чiткого розмежування ролей мiж мiсцевою державною

адмiнiстрацiєю та органами мiсцевого самоврядування, крiм положення

статтi 58 про те, що органи виконавчої влади не повиннi втручатися у

законну дiяльнiсть мiсцевої влади. У варiантi АМУ провадиться чiткiше

розмежування мiж мiсцевою держадмiнiстрацiєю та мiсцевою

адмiнiстрацiєю. Бiльш важливе те, що згiдно з бiльшим наголосом на

автономiю у варiантi АМУ ним передбачається слабший контроль згори, а

це захищає фiнансово-бюджетне i поточне мiсцеве самоврядування. У

статтях 62 i 63 цього варiанту райони та областi трактуються як

регiональнi органи, що складаються з органiв мiсцевого врядування, якi

покликанi визначати й розв'язувати мiсцевi проблеми, з якими не здатнi

впоратися мунiципалiтети. Делегування надто складних проблем цим

органам влади так би мовити "другого ярусу" не передбачається, а

контроль знизу-догори будується за зразком регiонiв у Францiї та

провiнцiй в Iспанiї. Цей варiант трактує ланцюжок контролю у бiльшiй

вiдповiдностi iз законами, ухваленими iншими новими незалежними

країнами Центральної та Схiдної Європи.

Повноваження мiсцевих органiв влади. Тут спостерiгаємо численнi

вiдмiнностi. У варiантi УАМ зроблено спробу обумовити самостiйнi й

незалежнi повноваження органiв мiсцевого самоврядування i вiд цi

функцiї вiд тих, якi має виконувати держава. Стаття 47 є намаганням

визначити як делегованi, так i визначенi безпосередньо на мiсцях