Мiсцеве самоврядування в Українi пiсля прийняття нової Конституцiї України

вирiшеннi питань мiсцевого значення", адже навiть статтi 39 та 40,

якi говорять про загальнi збори (сходи) громадян та мiсцевi

iнiцiативи, не передбачають порядку реалiзацiї громадою таких прав, а

вiдсилають це на рiвень статутiв. З однiєї сторони, це цiлком

справедливо, адже в маленькому селi i у величезному мiстi такий

порядок має бути рiзним, але варто передбачити, що нiякий статут неповинен позбавити членiв громади такого права, або встановити норми,

якi не можуть суттєво обмежити можливiсть його реалiзацiї.

Вирiшити проблему суперечностей мiж спробою надати громадам i

їх органам бiльших можливостей у визначеннi внутрiшнiх питань громади

i забезпечити їх гарантiями вiд можливих зловживань при прийняттi

статутiв можна двома способами. Перше, це розробити модельний статут

поселення, в якому передбачено рiзнi варiанти органiзацiї i

дiяльностi мiсцевого самоврядування i в базовому законi "Про мiсцеве

самоврядування" зробити припис, про обов`язковiсть реалiзацiї в

статутi поселення, який приймається громадою чи радою, положень

модельного статуту. Друге, що в самому законi дещо бiльш детально

визначити основнi, мiнiмальнi гарантiї громади для реалiзацiї своїх

прав, навiть за вiдсутностi статуту. Тим паче, що українське

законодавство знає норми, наприклад, трудового права, де поряд з

роботою по контракту є застереження, що вiн не може погiршувати

правовий захист працiвника в порiвняннi з чинним законодавством.

Великим досягненням проекту фонду є роздiл 4, "Економiчнi та

фiнансовi основи мiсцевого самоврядування", особливо частина, що

стосується бюджету громади. Адже насьогоднi питання формування та

використання мiсцевого бюджету стоїть як нiколи гостро. Держава