Мiсцеве самоврядування в Українi пiсля прийняття нової Конституцiї України

районного та обласного рiвнiв i пiд час дiї Конституцiйного Договору.

Його норми застосовувались в частинi, що не суперечила цьому

документу. I це за вiдсутностi Конституцiйного Суду. Тепер же роздiл

15, Перехiднi положення , частини 7,8 визначають: "8. Сiльськi,

селищнi, мiськi ради та голови цих рад пiсля набуття чинностi

Конституцiєю України здiйснюють визначенi нею повноваження до обрання

нового складу цих рад у березнi 1998 року.

Районнi та обласнi ради, обранi до набуття чинностi цiєю

Конституцiєю, здiйснюють визначенi нею повноваження до сформування

нового складу цих рад вiдповiдно до Конституцiї України.

Районнi в мiстах ради та голови цих рад пiсля набуття чинностi

цiєю Конституцiєю, здiйснюють свої повноваження вiдповiдно до

закону."

Тобто Конституцiя, принаймi до 1998 року, дає вiдстрочку на

переобрання мiсцевих рад всiх рiвнiв, тому що частина друга пункту 8,

що стосується районних i обласних рад, зберiгає їх повноваження до

часу їх обрання за нормами нової Конституцiї, але в Конституцiї немає

жодної норми, яка б визначала порядок їх формування.

Враховуючи цi аргументи, можна констатувати, що насьогоднi,

хоча чинне законодавство про мiсцеве самоврядування частково не

вiдповiдає нормам Конституцiї, сама Конституцiя дає можливiсть його

органам працювати в iснуючому правовому полi до прийняття

вiдповiдного нового законодавства.

Але чи варто запроваджувати зараз в Українi принципово нову,

вiдмiнну вiд дiючої систему мiсцевого самоврядування без переобрання