ГОСПОДАРСЬКИЙ МЕХАНІЗМ

Третя функція господарського механізму - реалізація відношень власності. У межах цієї функції господарському механізму належить вирішальна роль в економічній реалізації власності на засоби виробництва. Здійснення даної функції повинно бути спрямоване на те, щоб відношення власності сприяли розвитку всієї системи продуктивних сил і, насамперед, головної продуктивної сили - людини, безпосереднього робітника. Варто домагатися, щоб у межах тієї або іншої економічної системи існував плюралізм форм власності, щоб різноманітні конкретні форми власності і конкурували, і співробітничали між собою.

Четверта важлива функція господарського механізму - усебічний розвиток людини, його потреб (матеріальних і духовних), інтересів, стимулів. Оскільки людина є біосоціальною істотою, то роль господарського механізму складається в розвитку як біологічного, так і соціального аспекту сутності людини. У першому випадку необхідно домагатися оптимального гармонічного співвідношення у взаємодії людини з природою, не припускати поглиблення екологічної кризи, створити таку еколого-економічну систему, у якій би органічно сполучилися економічні умови життєдіяльності людини (умови його праці, утворення, придбання кваліфікації) із зберіганням навколишнього середовища, гармонічною взаємодією цивілізації і природи. В другому випадку задача господарського механізму складається в тому, щоб людина стала активним суб'єктом виробничих відношень, або відношень власності, а також соціальних, політичних, правових, культурних відношень, щоб у кожній із цих сфер могла реалізуватися його соціальна природа. Оскільки сучасна людина вступає у відношення з іншими людьми, завдання господарського механізму полягає в тому, щоб насамперед погоджувати економічні інтереси людей.

Крім відзначених найбільше важливих функцій, господарський механізм виконує і другорядні, наприклад, стимулювання науково-технічного прогресу, раціональне використання ресурсів і ін.

У узагальненому виді основні функції господарського механізму зводяться до забезпечення ефективної взаємодії всіх елементів економічної системи у всіх сферах суспільного відтворення, а також усіх компонентів кожного з названих елементів.

При розгляді господарського механізму слід зазначити, що процес взаємодії всіх елементів економічної системи в XVIII-XX ст. здійснювався переважно через ринок, через механізм попиту і пропозиції, періодичні економічні кризи, конкурентну боротьбу. Такий ринковий механізм був ядром господарського механізму того часу: зв'язку між сотнями тисяч дрібних капіталістичних і дрібнотоварних підприємств здійснювалися переважно за допомогою ринку і виявлялися як відношення конкуренції. Так регулювалися обсяги виробництва, ціни, пропорції між галузями і т.д. Протилежне цьому механізму, свідоме, планомірне регулювання, відношення організованості існували лише в межах окремих підприємств.За минулі сторіччя в результаті значного прогресу продуктивних сил, поглиблення суспільного поділу праці, еволюції відношень власності від індивідуальної до переважно колективних форм, посилення ролі держави в економіці і дії інших чинників замість ринку ядром господарського механізму, основу якого складають закони планомірного і пропорційного розвитку економіки, стає її державне регулювання. Вперше воно чітко проявилося в США, під час кризи 1929-1933 р. Саме рішучі дії уряду, очолюваного тоді президентом Ф. Рузвельтом, вивели країну з найглибшої економічної кризи. З цього часу почалося широкомасштабне втручання держави в економіку, а держава з так називаного «нічного сторожа», захисника приватної власності, верховного арбітра, що стежив за дотриманням правил вільної конкуренції, перетворилося в значного підприємця, фінансиста, споживача, інвестора, роботодавця і, головне, - у регулювальника макроекономічних процесів. Теоретично ці процеси вперше обгрунтував Дж. Кейнс. Він вважав закони вільної конкуренції, вільного ціноутворення й інші закони ринку атрибутами економіки XIX ст., а розширення функцій уряду називав єдино можливим засобом запобігання повної руйнації існуючих економічних форм і умовою успішного функціонування особистої ініціативи.

Методами і важелями державного регулювання є податкове, бюджетне, фінансово-кредитні, грошове й інші види регулювання, проведення активного амортизаційної політики. Основні форми, у яких реалізуються закони планомірного і пропорційного розвитку, - це державне регулювання, планування, прогнозування і програмування економіки.

Інноваційний господарський механізм, шляхи і методи формування.

Керування інноваційною діяльністю є адресним засобом стимулювання економічного росту, особливо при антикризовому регулюванні, що випереджає, на макро- і мікрорівнях.

Відомі дві основні гіпотези, на яких базується практика:

- інноваційна активність обумовлена непередбаченими проривами в області наукових знань;