ГОСПОДАРСЬКИЙ МЕХАНІЗМ
Центральне місце серед них належить питанням правового закріплення (правових форм) госпрозрахунку як об'єктивно необхідного методу господарювання, важливого важеля підвищення ефективності виробництва. Господарський розрахунок як метод організації, керування і безпосереднього здійснення виробничо-господарської діяльності визивається до життя з'єднанням товарно-грошових початків у діяльності державних підприємств із централізованою системою державного керування і планування економіки.Госпрозрахунковий характер виробничо-господарської діяльності державних підприємств означає функціонування їх у якості господарських ланок, що володіють відомою економічною самостійністю по відношенню як до вищестоящим, так і організацій, що рівноправні, а також до держави в цілому. Зазначене відокремлення в майновому й організаційному плані носить відносний характер (відокремлення в рамках єдності державної власності і державної організації народного господарства) і необхідно для участі державних підприємств в економічному обороті як між собою, так і за участю інших організацій (кооперативних, суспільних) і громадян, що як власники не приймають інших форм господарських зв'язків, заснованих на прямуванні їхнього майна, крім еквівалентно-відплатних (товарно-грошових).
Актуальність основних форм правового закріплення господарського розрахунку випливає з об'єктивних потреб сучасного розвитку системи госпрозрахункових відношень за участю державних підприємств і об'єднань. Госпрозрахунковий характер діяльності підприємств і об'єднань викликає до життя й особливі правові форми її організації. Правове закріплення госпрозрахункових відношень здійснюється в нормах різних галузей права. Тому необхідний комплексний (міжгалузевий) підхід до вивчення відповідних явищ господарського життя. Водночас комплексний підхід до дослідження зазначених проблем аж ніяк не виключає необхідності виділення місця і ролі чинних у цій області норм кожній із галузей права.
Правові проблеми господарського розрахунку можуть бути предметом дослідження фахівців із загальної теорії держави і права (у плані дослідження питання про співвідношення економіки і права, про економічні функції держави і т.п.); по адміністративному і фінансовому праву (при дослідженні організаційної структури народного господарства, правових питань керування і т.п.); по трудовому праву (при дослідженні питань оплати праці й організації матеріального заохочення в умовах госпрозрахункової організації виробництва і др.), по земельному праву (при дослідженні проблем раціонального господарського використання природних ресурсів і правових проблем охорони природи).
Сам господарський механізм являє собою сукупність організаційних структур і конкретних форм господарювання, методів керування і правових норм, за допомогою яких товариство використовує економічні закони з урахуванням обстановки, що укладається.
У арсеналі економічних засобів, що забезпечують успішний вплив на розвиток народного господарства в цілому або окремих її галузях знаходяться важелі впливу, як ціноутворення, на чинники виробництва, їхній вплив на зміну обсягу виробництва, вплив на розмір національного доходу, державні фінанси, зовнішня торгівля, питання зайнятості, інвестицій у виробництво і т.д. т.п.
Все це говорить про те, що в розвитому ринковому господарстві, де стихійні тенденції розвитку виробництва можуть бути поставлені у визначені рамки, а товариство спираючись на силу держави може здійснювати цілеспрямоване керування виробництвом.
Як відомо, у межах однієї суспільно-економічної формації діють закони, властиві як суспільному засобові виробництва в цілому, так і чотирьом його окремим підсистемам - продуктивним силам, виробничим, організаційно-економічним і техніко-економічним відношенням. Оскільки економічний закон виражає внутрішні, необхідні, стійкі й істотні зв'язки між різноманітними сторонами явищ і процесів господарського життя, то він має і свої конкретні форми прояву. Система економічних законів знаходить своє вираження в системі економічних категорій. До останній, зокрема, ставляться товар, споживча вартість, вартість, ціна, собівартість, прибуток і ін. Господарський механізм включає всі конкретні форми економічних законів визначеної економічної системи. З такого розуміння співвідношення господарського механізму й економічних законів економічної системи, або суспільного засобу виробництва, випливає, що господарський механізм є механізмом використання економічних законів. Тому перша умова успішного функціонування господарського механізму - пізнання економічних законів, обставин, при яких діє той або інший закон. Так, утримання закону вартості складає обмін еквівалентів. Проте існуючий обмін товарами між промисловістю і сільським господарством не є еквівалентним.
Оскільки існують також закони, що ставляться конкретно до розвитку продуктивних сил, техніко-економічних, організаційно-економічних або виробничих відношень, то господарський механізм може функціонувати більш локально як механізм використання законів кожній із даних підсистем. Таким чином, використання економічних законів, як загальносистемних, так і підсистемних - найбільше важлива функція господарського механізму.Друга за значенням функція господарського механізму, якщо виділяти її в контексті цілісного розгляду суспільного засобу виробництва, - дозвіл соціально-економічних протиріч. Дана функція випливає з попередньої, тому що кожний економічний закон містить у собі протиріччя. Але оскільки явище або процес завжди багачі закону, ця функція господарського механізму спрямована на рішення більш широкого кола протиріч, чим ті, що відбиті в законі. До них, якщо виходити з принципу примату виробництва, ставляться протиріччя самої системи продуктивних сил • » між даною системою і її речовинною формою, між технологічним засобом виробництва і його суспільної форми, а також протиріччя в межах самої суспільної форми. Найважливіше значення для реалізації цієї функції господарського механізму має використання протиріччя між продуктивними силами і виробничими відношеннями, а також основного протиріччя суспільного засобу виробництва.