Мiсцеве самоврядування. Робоча група "Парламент - Уряд - мiсцеве самоврядування"

структури влади. На цi посади не завжди призначались люди, здатнi

органiзувати роботу, а партiйнi функцiонери, якi не були призначенi

Представниками, а залишились Головами Рад без влади, радянське лоббi у

Верховнiй Радi розпочали шаленну атаку на iнститут представникiв,

намагаючись таким шляхом послабити позицiї Президента. Сам Президент

також не здiйснював контрольних функцiй над своїми Представниками,

довгий час не звiльняючи з посад особливо одiозних фiгур. Внаслiдок

усунення Президента вiд спiвпрацi з Урядом, не вдалося органiзувати

робочi вiдносини мiж Урядом та Представниками Президента. Все це

привело до того, що Верховна Рада України 12-го скликання, з мовчазної

згоди Президента скасувала iнститут Представникiв Президента, прийняла

закони за якими обранi новi мiсцевi ради та Голови рад, якi уособлюють

в собi представницьку та виконавчу владу.

Можливi варiанти законодавчого врегулювання проблеми органiзацiї

мiсцевої влади. Парадокс нинiшньої ситуацiї в Українi якраз полягає в

тому, що обранi органи мiсцевої влади, в першу чергу це стосується

районного та обласного рiвня не мають власної законодавчої бази, адже

за Законом "Про мiсцевi Ради народних депутатiв та мiсцеве i

регiональне самоврядування" ради населенних пунктiв можуть працювати i

нинi. Що ж стосується районної та обласної ланки то правова

невизначеннiсть статусу цих рад та їх Голiв є дуже небезпечною. До

врегулювання цього питання може бути кiлька пiдходiв, кожен з яких має

свої позитивнi та негативнi сторони. 1. Найбiльш радикальним i

зрозумiлим є, звичайно, прийняття нового закону, який би врахував

сьогоднiшню ситуацiю i визначив правове поле для всiх органiв мiсцевої