Мiсцеве самоврядування. Робоча група "Парламент - Уряд - мiсцеве самоврядування"

законодавчу i виконавчу в колишньому Союзi, цей принцип був закладений

i для мiсцевих рад, де з'явився i Голова Ради i Голова виконкому.

Укладачi тодiшнього союзного закону не врахували, що на мiсцевому

рiвнi такого розподiлу влад не буває, тому поява мiж Головою Ради та

виконкомом ще одної особи- Голови виконкому взагалi владу та

персональну вiдповiдальнiсть розмило зовсiм. Конкуренцiя мiж головами

рад та головами виконкомiв плюс романтизм новообраних рад , якi хотiли

вирiшувати все, незважаючи на закон i можливостi мiсцевого

господарства, показали вади такого закону i в Sкраїнi 7 грудня 1990

року був прийнятий свiй Закон:

"Про мiсцевi Ради народних депутатiв Української РСР та мiсцеве

самоврядування". Варто вiдмiтити, що цей закон був досить важливим

кроком на шляху до демократизацiї мiсцевої влади i наближав структуру

влади в Українi до аналогiчних структур європейських демократiй. Адже

саме в цьму законi з'явилось поняття "базового рiвня" мiсцевого

самоврядування до якого було вiднесено сiльради , селища мiського

типу, мiста. Це мало надати прiорiтет саме населенним пунктам, а саме

там проживають люди i саме там має концентруватись мiсцева влада. Але

i в цьому Законi не вдалося повнiстю вiдiйти вiд старих догм про

тотальний державний(колись партiйний) контроль та iєрархiчну

пiдпорядкованiсть.

Статя 2 Закону, визначаючи систему мiсцевого самоврядування,

закрiпила: "Система органiв мiсцевого самоврядування включає:сiльськi,

селищнi, районнi, мiськi, районнi у мiстах, обласнi ради народних

депутатiв та їх органи, якi є державними органами мiсцевого