ПР-діяльність як стратегічний ресурс модернізації системи професійного навчання державних службовців

звернення про спонсорство; спонсорство;

подяка, виражена через ЗМІ;

проблемна стаття;чутки, скандали;

екскурсія по організації;

день відкритих дверей;

декларація місії організації;

день народження, ювілей організації;

церемонії відкриття й ін.

Серед друкованих засобів для освітніх установ одним із оптимальних є розміщення повідомлень, статей, експертних думок у друкованій продукції, однак, це стосується не лише періодичних видань за тематикою освіти ("Куди піти вчитися?", "Освіта в Україні"). У цю групу необхідно уналежнити й публікації наукових праць, видання підручників і навчальних посібників, авторами або видавцями яких виступають співробітники й підрозділи освітніх установ. Такі матеріали викликають набагато більше довіри у населення, ніж реклама або редакційні матеріали.

На заключному етапі (E) проводиться оцінка ПР-програми.

Нинішня ситуація на ринку освітніх послуг в Україні така, що деякі бренди (КНУ, ОНУ, ЛНУ) вже реально існують, але при цьому практично ніколи не піклувалися про те, чи назвуть їх брендами, чи ні. Причини такого спокою у ненасиченості ринку якісними освітніми послугами та інертності галузі в цілому. Статус освітньої установи напрацьовується роками, його не можна одержати за короткий час навіть за умови великих грошових внесків, проте його можна швидко втратити, покладаючись лише на інерцію бренда. Для таких брендів характерна одна з популярних стратегій великих організацій – стратегія фірмового товару. Вона припускає чотири класичні умови:

постійна якість товару / послуги;

постійний рівень цін (за винятком транспортних та інших змінних);

широка представленість, можливість придбати послугу навіть на значній відстані від організації;

фірмовий знак, який при розрахунку вартості організації може бути оцінений навіть вище, ніж її основні фонди.

Останнім часом організації, що використовують стратегію фірмового товару, прагнуть поряд зі збереженням її традиційних рис і переваг (насамперед надійності, доступності й ділових контактів) використати й такий фактор, як мінливість товару, варіативність послуг (наприклад, в освіті це виражається у створенні нових факультетів). Стратегія стає більше прийнятної для великої освітньої установи.

Фірмові послуги, що легко виділяються із загальної маси, викликають у свідомості споживачів сприятливі асоціації. Символ цієї стратегії – торговельна марка, а стосовно до освітніх послуг – її сертифікат (наприклад, диплом КНУ). Безумовно, така стратегія може бути реалізована в результаті довгострокових і досить значних зусиль.

Використовуючи попередні теоретичні узагальнення, спробуємо окреслити принципи створення медіапрортрету:

кожен об’єкт вимагає індивідуального підходу, унікальність є ключовою характеристикою аналізу;