Визначення реальних потреб у вдосконаленні професійної компетентності державних службовців регіонального рівня з питань європейських інтеграційних процесів

Характерною особливістю ПКХ є те, що конкретні функції держслужбовців “сховані” під переліком обов’язків, повноважень і завдань. У даному випадку така форма подання інформації є виправданою з точки зору призначення, змісту та стилю документа. Однак для формулювання навчальних цілей та визначення змісту навчання з питань європейської інтеграції необхідно вичленити та розмежувати поняття “завдання” і “функція”.

У тлумачному словнику можна знайти, що завдання – це наперед визначений, запланований для виконання обсяг роботи, справа і т. ін., а функція – явище, яке залежить від іншого явища, є формою його виявлення і змінюється відповідно до його змін [5].

Розглядаючи державне управління як систему та застосовуючи системний підхід до його дослідження, під завданням будемо розуміти виражені в узагальненому вигляді вимоги до однієї з кінцевих цілей предмета діяльності суб’єкта управління певного ієрархічного рівня.

У застосуванні до предмета діяльності державного службовця функція – це управлінська або виконавська операція, яка є складовою адміністративної діяльності й спрямована на об’єкт управління для забезпечення виконання суб’єктом певного завдання. Відповідно до класифікації функцій, прийнятої більшістю фахівців із менеджменту, суть запропонованого визначення функції говорить про те, що вона є спеціалізованою.З іншого боку, співвідношення завдання й функції у запропонованому контексті можна розглядати як мету та засіб для її досягнення, тобто функція по відношенню до завдання має підрядний статус.

Термін “обов’язок”, який також позначений в ПКХ, розглядається нами як різновид функції (або групи функцій), реалізація якої відповідає повноваженням державного службовця, проте є, на відміну від функції, не стільки загальною, скільки обов’язковою умовою для його діяльності.

Приклад: Начальник Головного управління (ГУ) місцевої держадміністрації, згідно зі своєю професійно кваліфікаційною характеристикою, має виконувати таке завдання: керівництво розробкою проектів складних програм (розділів програм), аналітичних матеріалів, балансових розрахунків, планових показників, комплексів заходів, пропозицій, прогнозів розвитку сфери управління на відповідній території тощо. За своїм значенням ця проблема цілком відповідає рівню Головного управління і є однією з кінцевих цілей його діяльності. Адже лише начальник ГУ має об’єктивну можливість виконати зведення даних, наданих підлеглими управлінськими структурами, і лише він має необхідні повноваження для розробки й представлення проектів програм керівництву. Таким чином, визначені дії цілком відповідають категорії завдання.

У ході розв’язання цього завдання начальник ГУ виконує ряд спеціалізованих функцій, насамперед визначає й формулює завдання підрозділам, підпорядкованим ГУ; стимулює та контролює їхню роботу щодо розробки пропозицій до програм розвитку регіону, розробки відповідних балансів, необхідних для управління розвитком території регіону, розробки проектів державних, галузевих і регіональних програм тощо (наведено з ПКХ начальника ГУ).

Начальник управління, підпорядкованого ГУ, розробляє проект регіональної програми розвитку відповідної галузі, її інфраструктури, матеріального забезпечення відповідної галузі. Це є однією з кінцевих цілей, яка відведена цьому підрозділу, визначається його ієрархічним статусом і фіксується документально в Положенні про управління. Отже, розробка проектів регіональних програм для управління, підпорядкованого ГУ, є завданням.

Таким чином, одна й та ж проблема одночасно може виступати як завдання і як функція. Завдання нижчого рівня управління можуть трактуватись як певні спеціалізовані функції суб’єкта управління вищого ієрархічного рівня. Слід також зауважити, що поряд із спеціалізованими функціями на кожному управлінському щаблі застосовується “стандартний” набір загальних функцій менеджменту – планування, організація, координація, регулювання, контроль тощо.

Оскільки, як нами встановлено, спеціалізована функція є категорією підрядною відносно до завдання, при визначенні предмета діяльності органу влади та/чи посадової особи цілком достатньо було б обмежитись окресленням лише завдань. Проте, на наш погляд, виправданою є практика, коли завдання й функції визначаються поруч в одному розділі нормативного документа (ПКХ, Положення про центральні та регіональні органи влади). Це є доцільним принаймні з двох причин: