Раціоналізм як науковий підхід в аналізі політики

Варто все ж таки здійснювати аудит адміністративної діяльності відповідними критеріями у процесі здійснення відповідного напряму політики. Адже не секрет, що впровадження політики через приватні структури чи окремих осіб завжди дешевше і швидше (питання суспільних прибутків залишається). Тобто економічність, ефективність і результативність є актуально–важливим для державного управління України зважаючи на раціональність функціонування апарату державної служби. Щодо адміністративної реформи, то “найбільше” її досягнення – запровадження інституту державних секретарів [2] було нівельовано і фактично підтвердили слова, про реформування загалом: якщо реформи здійснюються, то їх видно і відчутно, а якщо ні, то про них багато говорять з метою переконати в реальності їх здійснення. Сьогоднішні реалії України спонукають нас до раціоналізації державного управління як ефективного владного механізму впровадження державної політики.

Отже, раціоналізм як основа аналізу політики досить довго панував у суспільній свідомості, але варто зважати на жорсткі обмеження використання раціоналізму в аналітичній роботі реального процесу політики. Практика застосування раціональної моделі спонукає до критичного оцінювання дієздатності аналізу політики як установленої послідовності етапів.

Чітко розмежувати арґументацію й переконання від реальної раціональності практично неможливо і тому доцільно виокремлювати п’ять основних підходів до раціоналізму в аналізі політики: критичні раціоналісти; реалісти політики; прихильники формальних спорів щодо процедури; критичні теоретики; прихильники державного управління.

Характеризуючи перші два і останній зазначимо, що критичні раціоналісти спираються на критику раціонального підходу в аналізі політики і пропонують модифіковані моделі, основою яких є акцентування на недоліках раціональності і пропонуванні “усередненого” курсу політики. Реалісти політики характеризують аналіз політики як складник політичного процесу, який спрямований на підвищення якісного рівня арґументів політики. Точку зору, за якої аналіз політики намагається кардинально змінити напрям політики в суспільстві, вони вважають хибною, а сам аналіз – ефективною дією для вдосконалення суспільної полеміки. Прихильники державного управління розглядають процес вироблення рішень у державній політиці як такий, що містить питання і проблеми, які стосуються менеджменту організацій як у державному, так і в приватному секторах. Для України актуальним є здійснення аудиту адміністративної діяльності за відповідними критеріями у процесі здійснення відповідного напряму політики.

Список використаних джерел

1. Атаманчук Г. Некоторые проблемы познания государственного управления: Зб. наук. пр. УАДУ: Сучасні проблеми державного управління / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид–во УАДУ, 2003. – Вип. 1. – С. 5–18.

2. Валевський О., Конончук С. Інститут державних секретарів в Україні: від задуму до реалізації: Аналіт. доп. – К.: УНЦПД, 2003. – 108 с.

3. Економічна теорія і державна політика України в перехідній економіці: Навч. посіб. Кн. 1 / Ю.Бажал, А.Бауманіс та ін.; За заг. ред. І.Розпутенка та Б.Лессера. – К.: Вид–во “К.І.С.”, 2004. – 202 с.

4. Економічна теорія і державна політика України в перехідній економіці. Навч. посіб. Кн. 2 / Ю.Бажал, А.Бауманіс та ін..; За заг. ред. І.Розпутенка та Б.Лессера. – К.: Вид–во “К.І.С.”, 2004. – 498 с.

5. Економічний розвиток і державна політика: Навч. посіб. / Ю.Бажал, О.Кілієвич, О.Мертенс та ін.; За заг.ред. Ю.Єханурова, І.Розпутенка. – К.: Вид–во УАДУ, 2001. – 480 с.

6. Пал Л.А. Аналіз державної політики / Пер. з англ. І.Дзюби. – К.: Основи, 1999. – 422 с.7. Саймон Г.А. Адміністративна поведінка: Дослідження процесів прийняття рішень в організаціях, що виконують адміністративні функції: Пер. з англ. – Вид. перероб. і допов. числен. заув. авт. – К.: АртЕк, 2001. – 392 с.

8. Стігліц Дж.Е. Економіка державного сектора / Пер. з англ. А.Олійника, Р.Скільського. – К.: Основи, 1998. – 854 с.

9. Тертичка В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні. – К.: Вид–во Соломії Павличко “Основи”, 2002. – 750 с.