Поняття інввестицій. Об’єкти та суб’єкти інвестиційної діяльності
Попит на інвестиційні ресурси, товари та інструменти підприємства пред'являють для реалізації своєї інвестиційної стратегії в сфері реального і фінансового інвестування. Крім підприємств, суб'єктами попиту на інвестиційні товари й інстру¬менти виступають і інші учасники економічного процесу, що здійснюють підприємницьку діяльність.
Пропозиція інвестиційних ресурсів, товарів та інструментів виходить від підприємств-виробників капітальних товарів, влас¬ників нерухомості, власників нематеріальних активів, емітентів, різноманітних фінансових інститутів.Ціна на інвестиційні товари й інструменти в системі ринко¬вих відносин формується з урахування їхньої інвестиційної при¬вабливості під впливом попиту та пропозиції. Ця ціна відбиває економічні інтереси продавців і покупців інвестиційних товарів та інструментів у конкретних умовах функціонування інвес¬тиційного ринку. Ціною інвестиційних ресурсів виступає звичай¬но ставка відсотка, що формується на ринку капіталу.
7. Інвестиції як об'єкт власності і розпорядження. Як об'єкт підприємницької діяльності інвестиції є носієм прав власності і розпорядження. Якщо на первісному етапі інвестування капіталу ти¬тули власності і права розпорядження ним були пов'язані з тим са¬мим суб'єктом, то в міру подальшого економічного розвитку відбувається поступовий їхній поділ. Спочатку цей поділ відбувся в сфері функціонування грошового капіталу, що втягується в інвес¬тиційний процес (у міру виникнення й розвитку кредитних відно¬син), а потім і капіталу реального (у міру виникнення і розвитку лізингових відносин). У сучасних умовах підприємство, що викори¬стовує різноманітні форми капіталу в інвестиційному процесі, може володіти правами розпорядження без права власності на нього. У цьому випадку права власності і розпорядження капіталом як інве¬стиційним ресурсом є поділеними в розрізі окремих суб'єктів еко¬номіки. Прикладом такого поділу прав є функціонування капіталу в системі інвестиційно-фінансових інститутів, акціонерних товариств тощо, коли власники капіталу як накопиченого інвестиційного ре¬сурсу передають права розпорядження ним іншим особам.
Капітал, що інвестується, як об'єкт власності може виступа¬ти носієм усіх форм цієї власності — індивідуальної приватної, ко¬лективної приватної, муніципальної, загальнодержавної тощо. Носієм титулу власності капітал виступає, насамперед, як нако¬пичений інвестиційний ресурс. При поділі в економічному про¬цесі прав власності і використання капіталу як інвестиційного ре¬сурсу в розрізі різних суб'єктів, роль цього капіталу як об'єкта власності пасивна.
Капітал, що інвестується, як об'єкт розпорядження може виступати в усіх дозволених законодавством формах і видах цьо¬го розпорядження. Носієм прав розпорядження може виступати при цьому як фінансовий, так і реальний капітал. В економічному процесі роль капіталу, що інвестується, як об'єкта розпорядження носить активний характер стосовно капіталу як об'єкта власності.
Таким чином, використання капіталу як інвестиційного ре¬сурсу в економічному процесі не обов'язково пов'язане з на¬явністю титулу власності. Це використання може здійснюватися особами, які безпосередньо мають права.
Як об'єкт власності і розпорядження капітал як інвес¬тиційний ресурс формує також певні пропорції його використан¬ня окремими підприємствами, зумовлені співвідношенням власного і позикового капіталу. Це співвідношення в економічній тео¬рії називається структурою капіталу.
Воно впливає на багато аспектів ефективності інвестицій, а відповідно – на особливості прийнятих підприємством інвес¬тиційних рішень.
8.Інвестиції як об'єкт тимчасової переваги. Процес інвес¬тування капіталу безпосередньо пов'язаний із фактором часу. З позицій цього чинника призначений до інвестування капітал мо¬же розглядатися, з одного боку, як запас раніше накопиченої еко¬номічної цінності з метою можливого її збільшення в процесі інвестиційної діяльності, а з іншого, — як задіяний економічний ресурс, здатний збільшити обсяг споживання благ інвестора в будь-якому інтервалі майбутнього періоду. При цьому еко¬номічна цінність сьогоднішніх і майбутніх благ, пов'язаних з інвестиціями, для власників капіталу, що інвестується, нерівноз¬начна. Економічна теорія затверджує, що сьогоднішні блага завжди оцінюються індивідуумом вище від благ майбутніх. Ця особливість економічного поводження індивідуумів в еко¬номічній теорії позначається терміном "часова перевага". Суть його полягає в тому, що за інших рівних умов можливості май¬бутнього споживання завжди мають меншу цінність порівняно з поточним споживанням. Щоб перебороти цей стереотип тимча¬сової переваги і спонукати власника капіталу до інвестування, відмовившись від його використання з метою споживання, не¬обхідно забезпечити досить вагому для нього винагороду у формі інвестиційного доходу.