Поняття інввестицій. Об’єкти та суб’єкти інвестиційної діяльності

Що ж до прав інвестора на розроблення надр, участі в кому¬нальній сфері у 1999 р. прийнято ряд позитивних законів: зокрема "Про угоду про поділ продукції", "Про концесію", "Про концесію на будівництві автомобільних доріг". Разом з цим для цих законодав¬чих актів не існує механізму введення на рівні виконавчої влади.

Соціальні фактори. За даними Німецької консультативної групи, досвідчені іноземні інвестори дають високу оцінку ук¬раїнському персоналові. При цьому інвестори вважають, що український персонал готовий до підвищення ефективності праці, добре підготовлений і кваліфікований.

Екологічні фактори. Важливим моментом з погляду одер¬жання іноземних інвестицій і їхнього регулювання є екологічне законодавство України. Основна мета екологічних процедур:

-планування екологічних наслідків від впровадження того чи іншого проекту;

-визначення способу для реалізації інвестиційного проек¬ту, що може поліпшити навколишнє середовище.

За даними Німецької консультативної групи більшість іноземних інвесторів вважають, що законодавство про охорону навколишнього середовища в Україні недосконале. Таким чи¬ном, для забруднюючих виробництв склалася сприятлива ситу¬ація. Норми законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" і "Про відходи" та інші нормативно-правові акти не відповідають світовій практиці. Головним за¬вданням державної політики повинно бути вдосконалення еко¬логічного законодавства з метою збереження екологічної безпе¬ки держави і недопущення на його території екологічно шкідли¬вих виробництв.

Географічні фактори. З географічної точки зору Україна займає вигідне положення, оскільки знаходиться в самому центрі Європи і є транзитною державою. Разом з тим природні ресурси України не можна назвати багатими. Слід зазначити, що Україна має багатий потенціал у виробництві будівельних матеріалів, а також у розвитку аграрного сектора і рекреаційно¬го бізнесу.Що з стосується промислового потенціалу, то тут можна спостерігати негативні тенденції, а саме: понад 57% промисло¬вого виробництва припадається на такі енергоємні галузі, як металургійна, хімічна і нафтохімічна, паливна та електроенер¬гетика.

Мікроекономічні фактори, що характеризують безпосе¬редньо об'єкт інвестування.

При ухваленні рішення про інвестування того чи іншого підприємства потенційний інвестор аналізує його фінансовий стан, його виробничі можливості, місце розташування, маркетингові можливості та інші фактори, що впливають на його діяльність. Оскільки більшість підприємств України перебувають в дуже важкому фінансовому стані, то головним завданням держави при фор¬муванні інвестиційної політики є розроблення ряду способів щодо одержання інвестицій, крім створення вільних економічних зон, надання інвестиційних податкових кредитів для підприємств, що реалізують інвестиційні проекти в пріоритетних галузях еко¬номіки, надання державних гарантій за інвестиціями, а також ство¬рення і сприяння діяльності бізнес-центрів, що допомагали б підприємствам зробити фінансовий аналіз їхнього стану і конку-рентноздатні бізнес-плани.

Висновки

Світтова практика економічно розвинутих країн свідчить, що для того, щоб успішно розвивалося народне господарство країни, необхідно 30-35% від загального обсягу фінансових ресурсів направляти на розвиток промислових підприємств і соціальну інфраструктуру різних галузей економіки країни.

Інвестиції – це довгострокові вкладення грошових коштів (капіталу) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного прибутку.

Юридичні та фізичні особи, що здіцснюють капітальні вкладення у ту чи іншу комерційну справу, називають інвесторами, а сам процес вкладення капіталу – інвестуванням (довгостроковим фінансуванням).

У нинішніх ринкових умовах економіка не може розвиватись без відповідних інвестиційних вкладень. Отже, інвестування – важлива умова економічного розвитку будь-якої країни.