Поняття інввестицій. Об’єкти та суб’єкти інвестиційної діяльності

До складу інвестиційного комплексу входять:

-інвестори — вкладники капіталу;

-підрядні будівельні підприємства і фірми, незалежно від форм власності, субпідрядні спеціалізовані організації та будівельні кооперативи;

-проектні підприємства й архітектурні організації;

-промисловість будівельних матеріалів, конструкцій і ви¬робів;

-хімічна, металургійна, лісова, деревообробна промис¬ловість у частині, пов'язаній з постачанням предметів для інвестиційного комплексу;

-машинобудівні підприємства, продукція яких призначена для створення нерухомих основних фондів і для будівництва виробництва;

-агреговані виробничі управлінські структури;

-інвестиційні банки;

-ринкова інфраструктура інвестиційного комплексу;

-органи державного регулювання ринкових відносин в інвестиційному комплексі.

1.2. Основні характеристики інвестицій підприємства

Для уточнення змісту категорії "інвестиції" розглянемо ос¬новні сутнісні характеристики інвестицій підприємства як об'єкта керування.

1.Інвестиції як об'єкт економічного керування. Предметна

сутність інвестицій безпосередньо пов'язана з економічною сфе¬рою її прояву. Незважаючи на термінологічні розходження, інвес¬тиції трактуються всіма дослідниками як категорія економічна, хоч і пов'язана з технологічними, соціальними, природоохоронни¬ми та іншими аспектами їхнього здійснення. Іншими словами, ка¬тегорія "інвестиції" входить до поняттєво-категоріальний апарату, пов'язаного зі сферою економічних відносин, економічної діяль¬ності. Відповідно, виступаючи як носій переважно економічних характеристик і економічних інтересів інвестиції є суб'єктом економічного керування як на мікро-, так і на макрорівні будь-яких економічних систем.

2.Інвестиції як найбільш активна форма залучення нако¬пиченого капіталу в економічний процес. У теорії інвестицій їхній зв'язок з накопиченим капіталом (заощадженнями) посідає центральне місце. Це визначається сутнісною природою капіталу як економічного ресурсу, призначеного для інвестування. Термін "капіталіст" насамперед характеризує індивідуума, який інвестує свій капітал, а не лише накопичив певний його запас. Тільки шля¬хом інвестування капітал як накопичена цінність втягується в економічний процес.

Однак не весь накопичений підприємством запас капіталу використовується винятково в інвестиційних цілях. Частина гро¬шового або іншого капіталу в силу вимог ліквідності являє собою форму страхового резерву, що забезпечує ритмічність господарчої діяльності, платоспроможність тощо, зберігаючи пасивну форму. Інвестиції ж, на противагу цьому, варто розглядати як найбільш активну форму використання накопиченого капіталу.

Рівень споживання накопиченого капіталу як інвес¬тиційного ресурсу, що втягується в реальний виробничий про¬цес підприємства, має мінімальні економічні межі. Ці межі виз¬начаються, з одного боку, граничним продуктом капіталу, а з іншого, - нормами вибуття (амортизації) капіталу у виробни¬чому процесі, що підлягає відшкодуванню для забезпечення простого відтворення.