Інвестиційна діяльність як складова розвитку економіки України

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження основних положень про склад витрат виробництва і формування фінансових результатів на підприємствах і організаціях України" від 19 жовтня 1993 р. Міністерство фінансів і Міністерство економіки дають дозвіл на використання прискореної амортизації активної частини основних виробничих фондів також у випадках, пов'язаних з конверсією, охороною навколишнього середовища, із збільшенням випуску споживчих товарів і послуг для населення. Малі підприємства одночасно з використанням прискореної амортизації для стимулювання відновлення машин і устаткування можуть у перший рік експлуатації списувати у вигляді амортизаційних відрахувань вже до ЗО % первісної вартості основних виробничих фондів з терміном служби більше трьох років.Отже, прискорена амортизація без будь-яких застережень дозволена тільки малим підприємствам. Для всіх інших підприємств потрібен дозвіл Міністерства фінансів і Міністерства економіки. При цьому виникає питання, хто і як визначить ступінь прогресивності продукції, що випускається, масштаб заміни техніки, що дозволяє вважати її масовою, і чи використовуються засоби праці для збільшення випуску споживчих товарів за іншим призначенням?

Відсутність чітких критеріїв є підставою для зловживань. Зазначимо, що зв'язувати одержання дозволу на прискорену амортизацію підприємством з масовою заміною ним зношеної та застарілої техніки взагалі економічно нераціонально, оскільки повне перенесення вартості використовуваного устаткування на виготовлену продукцію зовсім не означає необхідність його негайної заміни, як це іноді помилково вважають. Тому стимулювати потрібно не масову заміну устаткування, а проведення її в оптимальний термін, що забезпечує при цьому максимальний соціально-економічний ефект. Крім того, умова масової заміни зношеної та застарілої техніки необгрунтовано позбавляє права на прискорену амортизацію знову створені підприємства.

Переваги прискореної амортизації можна порівняти з безвідсотковою позикою на технічний розвиток підприємства. У першій половині терміну служби засобів праці, що вводяться знову, штучно підвищується собівартість продукції. За рахунок підвищених амортизаційних відрахувань відповідно занижується прибуток і залишається більше коштів для фінансування технічного розвитку. У другій половині терміну служби спостерігається зворотна картина. Отже, прискорена амортизація має перевагу перед іншими видами податкових пільг, оскільки надані підприємствам додаткові ресурси за рахунок її застосування згодом повертаються в держбюджет.

З огляду на катастрофічний стан відтворення засобів праці в усіх без винятку галузях народного господарства України і темпи інфляції прискорену амортизацію для основних виробничих фондів доцільно застосовувати повсюдно як на старих, так і нових підприємствах. Причому варто дозволити її для всіх груп основних виробничих фондів, а не тільки для їх активної частини. Мало того, підприємствам пріоритетних галузей (легка і харчова промисловість, сільське господарство, енергетика) можна дозволити списувати вартість засобів праці, що вводяться знову, на собівартість виготовленої з їх допомогою продукції впродовж 12 міс. При цьому треба обмежувати тільки максимальну суму амортизаційних відрахувань, щоб підприємства могли в разі потреби нараховувати і менші суми.

Не сприяє активізації інвестиційної діяльності підприємств також існуючий порядок відшкодування витрат на модернізацію устаткування. Витрати на ці цілі можуть досягати значних величин і здебільшого вирізняються високою ефективністю. У наш час витрати на модернізацію можуть не цілком переноситися на собівартість продукції до закінчення нормативного терміну служби модернізованого устаткування.

Щоб витрати на модернізацію цілком і вчасно відбивалися в собівартості продукції, необхідно не тільки на їх величину збільшувати балансову вартість засобів праці, а й коригувати у бік підвищення діючу річну норму амортизації.

Із цього аналізу випливає, що в Україні відбувається, по суті, "проїдання" накопиченого національного багатства. Не краще склалася ситуація і з використанням для зростання основних фондів накопичення частини національного доходу. Це становище яскраво відбиває динаміка зростання основних фондів, що має тенденцію до неухильного скорочення, аж до припинення, що дає змогу дійти висновку про абсолютне скорочення вартості основних фондів народного господарства України у подальший період, тобто вибуття старих фондів перевищуватиме введення нових.

Очевидно, що амортизація виконує значну роль у розширеному відтворенні основних фондів. Про це також свідчить систематичне зростання частки амортизаційних відрахувань у структурі джерел фінансування капітальних вкладень в Україні. І явно ненормальним є положення, коли частка амортизації у загальному обсязі капітальних вкладень складає 6-7 %, як це було в Україні в останні роки. Відзначимо, що стабілізація ситуації почалася з 1995 р. з припинення вилучення з підприємств 25 % амортизаційних відрахувань.

У господарстві України середня фактична норма реноваційної амортизації складає 2,9 %; термін повного відновлення вартості основних фондів сягає 33 років. З огляду на те, що ці терміни значно перевищують терміни відновлення продукції (нормативу технічного прогресу), то можна дійти висновку, що в кожному окремому випадку амортизаційний фонд на реновацію може бути більшим за реальну потребу у відновленні фондів (а іноді буває і недостатнім). За розрахунками, частка реноваційної амортизації, нарахованої на вартість основних фондів, залишається невикористаною (за припущення, що реноваційна амортизація депонується на рахунках підприємств).У цих умовах кредит елімінує вплив фактора часу у формуванні і використанні амортизації на реновацію. З огляду на тривалість терміну зношення основних фондів амортизаційний кредит також є довгостроковим.