Інвестиційна діяльність як складова розвитку економіки України
В умовах технічного прогресу кожна гривня амортизації, спрямована в нові вкладення, не адекватна раніше зробленим вкладенням. Споживча вартість знову створених основних фондів, як правило, перевищує (у тому числі за питомими характеристиками) старі. Однак, оскільки амортизаційні відрахування на реновацію нараховуються впродовж усього фактичного терміну служби основних фондів, а також з огляду на те, що в господарстві ці терміни служби перевищують нормативні показники, накопичена амортизація у деяких випадках значно перевищує вартість фондів, що зношуються. У результаті цього не тільки завищується собівартість продукції, а й складається неправильне співвідношення між накопиченням і відшкодуванням на користь останнього. Частина прибутку, що мала надходити у фонди розширеного відтворення, після відшкодування первісної вартості основних фондів виступає у вигляді амортизаційних коштів. З погляду ринкових умов відтворення було б доцільно припиняти нарахування амортизації на реновацію після закінчення нормативних термінів служби основних фондів. Недоамортизація ("переамортизація") також свідчить про відхилення від середньонормальних умов відтворення.
Крім того, рівномірне нарахування амортизації суперечить реальним умовам відтворення основних фондів, за яких розподіл зношення в часі нерівномірний і залежить від "віку" фондів. Потреба прискореного відновлення засобів виробництва зумовлена переважно їх старінням. Через це виникає певне протиріччя з тенденцією зниження собівартості продукції виробництва, що зазвичай досягається підвищенням інтенсивності використання фондів.Для сучасного стану господарства України характерні згортання інвестиційної діяльності і неефективна система амортизації. Усе це призводить до ще більшої технологічної відсталості підприємств. Для багатьох з них стало проблемою не вдосконалення, а підтримка виробничого потенціалу на прийнятному технічному рівні. Тільки виважена політика амортизації забезпечує створення достатнього фонду відшкодування для постійного відновлення основних виробничих фондів, а її відсутність веде до їх старіння і "проїдання", що і відбувається нині в Україні.
Індексація амортизаційних відрахувань в Україні ще жодного разу не здійснювалась. Наприклад, у 1993 р. щомісячні темпи інфляції становили 50-60 %, а звідси вартість основних фондів наприкінці року повинна була в 130-280 разів перевищувати величину, що була на початку року. Пропорційно мали збільшитися і суми недонарахованої амортизації, необхідної для простого відтворення засобів праці. Але подібного не відбулося. Отже, проведена в 1993 р. індексація лише скоротила, але не усунула розрив між нарахованими і діючими основними фондами. Для усунення подібних диспропорцій за високих темпів інфляції необхідно щомісячно індексувати вартість основних фондів. Такий підхід не приведе до зниження конкурентоспроможності продукції через збільшення витрат виробництва при індексації основних фондів і наявних нині в Україні цінах. Це пояснюється тим, що за рахунок правильної індексації основних фондів відбувається уточнення справжніх витрат виробництва, а не їх завищення. Крім цього, збільшення амортизаційних відрахувань і собівартості продукції не обов'язково повинно супроводжуватися підвищенням ціни. Відбувається уточнення справжніх витрат виробництва, а звідси відповідно може бути знижений розмір прибутку. Не можна вважати нормальною ситуацію, коли при спаді виробництва на 20 % рентабельність промислової продукції за 1993 р. склала лише 35,7 %
Якщо додержуватися помилкової логіки, що в результаті заниження витрат виробництва на відшкодування основних фондів (проти справжньої величини) можна підвищити конкурентоспроможність продукції, то з таким самим успіхом можна зменшити чи зовсім не враховувати витрати на оплату праці, матеріали та ін. Однак, зрозуміло, що крім самообману такий шлях нічого не дасть. Крім того, необхідно враховувати й таке: що рідше буде індексація і більше розрив між балансовою і ринковою вартістю основних фондів, то більше виникне можливостей для зловживання чи корупції при приватизації. Одночасно з основними фондами потрібно індексувати і вартість майнових сертифікатів громадян.
В умовах існуючого регулювання рентабельності продукції доцільно переглядати і значення граничної рентабельності.
Іншим ефективним заходом, що захищає амортизаційні фонди від інфляції і надає можливість самофінансування, може бути істотне розширення масштабів прискореної амортизації, що нині у нас майже не практикується. Одна з основних причин цього полягає в тому, що право на використання прискореної амортизації може дати лише Міністерство економіки України за умови, що для цього є достатньо обґрунтовані мотиви.
Так, відповідно до діючого положення про порядок нарахування амортизаційних відрахувань прискорена амортизація (не більше двох разів проти діючих норм) може бути дозволена для активної частини основних виробничих фондів, що використовуються для збільшення випуску засобів обчислювальної техніки, нових прогресивних матеріалів, приладів, устаткування, розширення експорту, а також у випадках, коли підприємство здійснює масову заміну зношеної і застарілої техніки. Малим підприємствам разом із застосуванням прискореної амортизації дозволено в перший рік експлуатації списувати додатково у вигляді амортизаційних відрахувань до 20 % первісної вартості основних фондів з терміном служби вище трьох років.